Уніон Близького Сходу та Північної Африки та Adventist Review
Напівпричіп з питною водою, куплений невеликою групою членів Церкви адвентистів сьомого дня на заході Туреччини, став частиною інтенсивного руху доромоги, що прямувала з півдня на схід країни через кілька днів після землетрусу 6 лютого 2023 року.
You might also like
Всього лише через декілька днів після стихійного лиха, яке спустошило південно-східну Туреччину та північну Сирію, адвентисти швидко об’єднала свої ресурси для закупки та доставки питної води для мешканців постраждалого району.
За той час, що група провела разом у подорожі по шосе, перевантаженим транспортними засобами, що доправляють допомогу, розмови зблизили учасників.
Їхній водій, місцевий бізнесмен, який володів напівпричепом, добровільно надав свою вантажівку для перевезення води.
Один з тих, хто супроводжував вантаж, згадував: «У якийсь момент він заплакав, розповідаючи нам, як був натхненний тим, що, хоча ми й не турки, але ми були там, щоб допомогти його народу». Його вклад у проект групи був особистим; Дві його дочки, що живуть в одному з найбільш зруйнованих районів Туреччини, вижили, але щоночі спали у своїх машинах на морозі.
У той час, як більша частина світу з недовірою спостерігала, як новини про землетрус повільно з’являлися з-під уламків, адвентисти в більш ніж двох десятках місць у Туреччині наступного дня після землетрусу, зустрілися онлайн, щоб вирішити, що вони можуть зробити в розпал такої катастрофи. . .
Через логістичні труднощі у регіоні вони знали, що офіційно надати їм допомогу буде неможливо.
Вони ламали голову над тим, як допомогти, питаючи: що ми можемо зробити?
Які ресурси ми маємо? Що ми можемо надати? Як ми можемо співпрацювати із офіційними каналами допомоги? Що ми можемо зробити разом, об’єднавши наші зусилля?
Вони ставили ці питання з тверезим усвідомленням того, що на кожного адвентиста у Туреччині покладена відповідальність.
З огляду на це один із учасників зауважив: «Ми не можемо просто стояти і дивитися. Ми тут, щоб запропонувати все, що маємо».
За словами керівників регіональних церков, перед обличчям такої кризи участь кожної людини — це набагато більше, ніж просто гасло. Протягом кількох днів одна з груп зібрала гроші на купівлю 30 ковдр. Інші збирали їжу, ковдри та теплий одяг зі своїх полиць та шаф і доставляли їх до державних розподільчих центрів.
Одна сестер – адвентисток, яка працює в місцевому університеті, організувала своїх друзів, щоб вони купили та пожертвували одяг для 16 осіб, яких привезли жити до університетських гуртожитків, і наразі очікується, що прибудуть інші.
Інший учасник, який займається збиранням та доставкою товарів, втратив не лише свій будинок а й сім’ю. Деяких членів сім’ї дістали з-під завалів живими. Дехто був похований. Деякі досі відсутні.
Вісім членів багатодітної сім’ї, що залишилися, були «усиновлені» кількома членами церкви, які взяли на себе зобов’язання вивезти їх усіх і поселити у безпечному житлі.
По всій Туреччині адвентисти невпинно вкладають свій час та гроші, поєднуючи зусилля з іншими волонтерами, співпрацюючи з державними проектами та плачучи з тими, хто плаче.
«Все зламано. Смерть усюди. Ми так мало можемо зробити», — сказав один із учасників, везучи ящики з їжею до одного зі спустошених районів. “Але, ми можемо молитися”, – додав він.
Один із членів церкви, який бере активну участь у цілодобовій допомозі, пояснив: «Ми тісно співпрацюємо з урядом, щоб зробити все, що в наших силах, але найбільш постраждалі райони закриті для таких цивільних осіб, як ми».
Їхня втіха — і надія — у знанні того, що Бог може перевершити всі обмеження та всі перешкоди.
“Отже, ми молимося і працюємо”, – сказав він.
На додачу до десятків молитовних груп, які регулярно збираються по всій Туреччині, заклик залучив до молитви адвентистів із Уніону Близького Сходу та Північної Африки (MENAU), церковної території, що включає постраждалі регіони, та по всьому світу.
Президент MENAU Рік МакЕдвард сказав, що знає про силу молитви. “Глобальні молитви Церкви зараз є величезним джерелом підбадьорення”, – сказав він. «Моліться за наших членів у Туреччині, оскільки вони допомагають скрізь, де можуть. Моліться за команду ADRA у Сирії, яка протягом перших кількох годин вже була залучена до регіону, де відсутні адвентисти».
Не фокусуючи увагу уна людських ресурсах МакЕдвард звернувся до Всесвітньої Церкви. «Незалежно від того, наскільки безпорадними ми можемо почуватися в таких обставинах, ми служимо Богу, який здатний бачити далі труднощів і благословляти тих, хто так сильно потребує зараз», — сказав він. «Моліться з нами. Моліться за нас. Моліться, щоб Бог працював над усім, що ми робимо, щоб наблизити Його присутність і допомогу”.
За матерілами Adventist Review
