Автор: Тед Вілсон
Питання про військову службу виникло на початку історії Церкви адвентистів сьомого дня. Офіційно організована в 1863 році, в розпал громадянської війни в Сполучених Штатах, нова деномінація майже відразу мала вирішити, як її члени відреагують на заклик до зброї.
Як і у випадку з іншими важкими питаннями, лідери Церкви вивчали ці питання, використовуючи Біблію як керівництво, і дійшли висновку, що позиція, що найбільше відповідає біблійним принципам, — це відмова від участі в бойових діях (свідома відмова від носіння зброї).
Вже до 1864 молода Церква успішно звернулася до федерального уряду Сполучених Штатів з проханням офіційно визнати адвентистів такими що не беруть участь у бойових діях, і з тих пір адвентисти незмінно тримаються цієї позиції .
Позиція підтверджена після Другої світової війни
У роки після Другої світової війни Церква адвентистів сьомого дня ще більше розвинула свою непричетність до бойових дій, затвердивши документ «Ставлення адвентистів сьомого дня до цивільного уряду та війни» на сесії Генеральної Конференції у 1954 році. Заява була підтверджена та вдосконалена на Щорічних радах Виконавчого Комітету Генеральної Конференції у 1954 та 1972 роках.
У заяві, зокрема, йдеться:
«Справжнє християнство проявляється у доброчесності та лояльності цивільному уряду. Початок війни між людьми жодним чином не змінює вищої вірності та відповідальності християн перед Богом і не змінює їхнього обов’язку сповідувати свої переконання і ставити Бога на перше місце.
«Це партнерство з Богом через Ісуса Христа, який прийшов у цей світ не для того, щоб руйнувати людські життя, а для того, щоб їх рятувати, спонукає адвентистів сьомого дня відстоювати мирну позицію, наслідуючи свого божественного Вчителя в тому, щоб не забирати людське життя , а робити все можливе для його спасіння. ”
Визначення небойової служби (некомбатанти)
«Нестройова служба» визначається як
«(а) служба у будь-якому підрозділі збройних сил, який постійно не озброєний;
(b) служба у медичному відділі будь-яких збройних сил …; або (c) будь-яке інше завдання, основна функція якого не вимагає застосування зброї у бою; за умови, що таке інше завдання прийнятне для відповідної особи і не вимагає від неї носіння зброї або навчання поводження з нею».
Крім того, що адвентисти сьомого дня займають позицію таких, що не беруть участь у бойових діях, Церква закликає своїх членів не йти до армії. Проте це не перевірка членства в церкві.
Церква «не прагне бути совістю для будь-якого члена чи командира, а швидше прагне інформувати совість та поведінку обох, щоб рішення можна було приймати з максимальним розумінням та обмірковуванням».
Церква адвентистів сьомого дня розуміє, що у деяких країнах невійськові варіанти служби недоступні, і адвентисти зобов’язані служити у збройних силах своєї країни. Навіть тоді цих молодих віруючих заохочують знаходити шляхи бути вірними Богу, служачи своїй країні.
Якщо члени Церкви опиняються у збройних силах за особистим вибором або через призив, Церква через адвентистське капеланське служіння та іншими способами намагається духовно служити їм.
Історичні свідчення
Адвентисти сьомого дня підтримували своє історичне свідчення на користь миру та відмови від бойових дій протягом 151 року існування Церкви, і ця позиція не змінилася. Ця позиція не ховалася: у публічній формі лідери Церкви періодично закликали політичних лідерів світу уникати конфліктів і шукати Князя світу. (Див. «Рятувати життя, а не забирати його» у серпневому номері журналу «Адвентистський світ» за 2018 рік).
Ймовірно, найвідомішим солдатом – некомбатантом серед адвентистів сьомого дня був Десмонд Досс, який служив медиком в армії Сполучених Штатів під час Другої світової війни. Досс найбільш відомий тим, що врятував життя 75 своїх однополчан під час запеклої битви на острові Окінава.
Цей акт мужності приніс Десмонду Доссу Почесну медаль Конгресу США. Він був першим і одним із трьох відмовників від військової служби з міркувань совісті, удостоєних цієї честі.
«Нам треба молитися за наші країни, де б ми не знаходилися, та за лідерів наших країн».
Інша, менш відома, але не менш натхненна історія – це історія чотирнадцяти студентів-адвентистів сьомого дня, покликаних до британської армії під час Першої світової війни. про відмову від носіння зброї розповідається у 28-хвилинному фільмі «Питання совісті: адвентистські герої у Першій світовій війні», знятому Віктором Халбертом, директором зв’язків із громадськістю Транс’європейського дивізіону Церкви адвентистів сьомого дня. Клацніть тут, щоб прочитати статтю Халберта «14 солдатів у Божій армії».
Люди молитви
Ми, адвентисти сьомого дня, маємо бути людьми молитви. У той час як світ залучений до битв, які можна побачити, щодня відбувається безліч невидимих, але дуже реальних битв Великої боротьби. Сатана та його ангели борються проти кожного з нас, прагнучи нарешті оголосити цей світ своїм.
Ми повинні молитися за наші країни та за лідерів наших країн, де б ми не знаходилися.
Нам потрібно молитися один за одного, щоб твердо стояти на позиції неучасті у бойових діях, і молитися за членів церкви адвентистів сьомого дня, які з якоїсь причини опинилися в армії. Найбільше нам потрібно молитися за мир — мир, який і зараз і в Його прийдешньому Царстві, може принести тільки Ісус.
Мир де більше ніколи не буде війни.
«І Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті , ні страждань, ні голосіння, ні болю – вже більше не буде, тому що перше минулося» (Об’явл. 21:4).
Тед Вілсон є президентом Всесвітньої Церкви адвентистів сьомого дня.
Оригінальна стаття опублікована у журналі “Ревью” 1 серпня 2018р
