Про Валерія Рябкова та його християнських притулок “Ковчег” знає багато людей.
Інакше і не може бути, бо це незвичайна , за сьогоднішніми мірками, людина, на яку Господь поклав нелегку, але таку необхідну місію: дбати про обездолених, вносити в їхнє життя промінь надії та віри. Доброзичливий, щирий, небайдужий, готовий завжди підтримати, допомогти…
І в той же час сильний і вольовий чоловік. Про нього багато написано, а Світлана Петренко навіть зняла фільм «Незвичайні люди».
Коли у 2001 році Валерій Іванович почав привозити в свій гарний дім, що в селищі Обухівка на Дніпропетровщині, людей, які залишилися без житла та засобів існування, він ще не розумів, що Господь дав йому це вважливе і нелегке служіння на все життя.
А людей, скалічених життям, ставало все більше і більше. Алкоголіки, наркомани, інваліди, бомжі та ті, хто тільки-но вийшов з-за ґрат.
Він відмивав, відгодовував, робив документи, не спав ночами. Страждання і біль кожного пропускав через своє серце.
Бувало всього від цих людей: і доброго, і лихого…
Бо ж у кожного за спиною свій багаж досвіду моральних устоїв та цінностей.
І хоча часто було важко матеріально, фізично, але жодного разу Бог не полишив молитву Валерія Івановича без відповіді.
You might also like
З часом він викупив ділянку поблизу центру села у Обухівці, згодом, в селі Горянівка, відкрив ще один будинок на сорок осіб.
І люди, покинуті рідними та відкинуті суспільством, отримали не тільки їжу та житло, а й навчилися самі бути господарями свого життя, отримали не тільки матеріальну а й духовну підтримку.
Ті, хто залишився, слухають настанови служителів Церкви, які беруть участь у їхньому спасінні.
Два роки тому, у 2021, Бог дивним чином відкрив свою волю: “Я дам тобі покинуте село”.
Цікавість не давала спокою: “А де це буде?”.
Господнє проведіння спрямувало Рябкова до Полтавської області.
І він взявся виконувати Божу настанову.
Знав що треба робити, мав великий досвід, розумів, його дії та вчинки скеровані Богом і тому помилок не має бути.
У цей час з Ізраїлю приїхав Андрій Каплан, що мав намір продати свій будинок в селі Білоконівка, що Біля Кобеляк. Сказав, що в сусідньому селі, Комарівка, теж продаються будинки.
Але приїхавши в Комарівку побачили тільки руїни. Валерій Іванович відмовився.
Допоміг Володимир Близненко, який у той час жив у селі Червоні Квіти. З його подачі всі мешканці Білоконівки дізналися про проєкт Валерія Івановича.
Почали шукати житло для нових мешканців. Завдячуючи Андрію Каплану та його друзям вдалося викупити два будинки.
І якою ж щирою була радість, коли всі кошти від продажу продавці повернули, як пожертвування на добру справу.
Отже з’явилися гроші для купівлі нового житла. Викупили ще шість будинків.
Також купили великий гарний будинок для проведення богослужінь. За рік разом з місцевими адвентистами прибрали територію, зробили ремонт. Зараз молитовний будинок запрошує на служіння усіх охочих кожної суботи.
Ідуть ремонтні роботи у будинку для людей з інвалідністю та переселенців.
Будинок загальною площею майже 400 кв.м. буде мати 24 кімнати. В кожній — туалет, душова, умивальник. Окремо будується кухня на 30 кв.м., веранда та спільна їдальня на 75 кв.м, яка дасть змогу збирати усі проживаючих разом з нагоди якихось значимих подій чи свят.
Двоповерховий будинок також має кімнату для проведення богослужінь.
Кімнати для чоловіків та жінок — окремо.
Окремі будиночки хочуть зробити комфортабельними для проживання сімейних пар.
Для господарства придбали трактор Т-25 для обробки землі та дробилку.
Як і Обухівці так і в Горянівці Валерій Іванович ввів за правило жити на самозабезпеченні. Люди що живуть у притулку самі обробляють городи, вирощують овочі та фрукти, якими діляться з нужденними. Залишок продають, щоб оплатити необхідне.
За цим правилом буде діяти і притулок у селі Білоконівка.
Будинок для людей з інвалідністю будується на гарному місці, поруч тече річка, багато зелені, є гарна асфальтована дорога. Місцева рада та мешканці села доброзичливо відносяться до людей, які будуть тут жити .
У цей важкий час буже багато люди мають потребу у самому необхідному. І їм потрібен не тільки дах над головою, а й упевненість у майбутньому.
Вони чекають нового житла з великою надією на краще.
Послухайте крик душі цих людей, які залишилися без надії, без житла, без їжі.
Галина Федорівна розказує, як вона лишилася без житла, як жила по людях: то в одних, то в інших. Вже не мала віри в щось добре. Лікарка, до якої звернулася жінка, зателефонувала Рябкову. Він приїхав і забрав її. Зараз Галина Федорівна щаслива. Дякує Богові що він врятував її руками віруючих, має сім’ю, яка її підтримує.
Тетяна Гладка жила в Білорусі, не мала рідних і вже була у відчаї…
Сергій — біженець з Тореза…
Десятки людей з важким болем у серці, зараз щоденно дякують Господу за спасіння, за теплу кімнату, смачну їжу і за те, що вони відчувають себе Людиною.
Слова про любов – ніщо, якщо люди живуть у теплих квартирах та не допомагають тим, хто потребує самого елементарного: хліба, чистої постелі, даху над головою.
Дякують люди і Станіславу Носову, керівнику українського Уніону Церкви адвентистів сьомого дня, який зі своєю командою не раз приїздив у село до Валерія Івановича.
Також з подякою згадують скарбника Уніону Віталія Кривого, підприємців Юрія Баранова та Костянтина Сича.
Небайдужі люди відгукнулися і почали присилати кошти так потрібні для виконання Господнього повелінняна після того як Олексій Ісаков умовив Валерія Івановича, дозволити виставити в інтернеті пост про будівництво.
На цей час закінчена кладка стін основного корпусу, ідуть роботи по будівлі даху і Господь благословляє всіх небайдужих, тих, хто переймається болями нужденних.
Якщо ви маєте можливість допомогти людям, у яких немає власного житла, просимо надсилати кошти на картку
Гривня – 4731 2196 4470 6859 Рябков Валерій
Долар – 4149 4993 9775 2856 RIABKOV VALERII
Записала Алла Шумило
