Оскільки посібник по Суботній школі на I квартал 2023 присвячений темі Управління ресурсами,
думаю нашим читачам буде цікаво дізнатись, як ці теми адвентисти пояснювали майже 100 років тому назад, у 1926 році.
Маючи стародавні матеріали ми можемо зазирнути у минуле.
Пропонуємо вам декілька уроків з Посібника для Біблійних бесід
(так тоді називалися теми для Суботньої школи) за Перший квартал 1926 року.
Тема : «Підтримка справи Божої»
Оскільки усі церковні видання за часів Рад видавалися тільки російською мовою ми надаємо не тільки фото, а й переклад документу українською.
9 Бесіда-27-го Лютого 1926 р.
Підтримка справи Божої.
(Вчення Старого Завіту).
- Виразником якого принципу є Божі заповіді та закони? 5 Мойс. 6, 24.
ПРИМІТКА. Бог ніколи не затверджує довільних постанов і не оприлюднює довільних законів. Це однаково істинно, як для фізичного, так і для морального боку життя. Сонце і планети не були створені як наслідок, або для закону тяжіння тіл, але закон тяжіння був і є необхідністю для регулювання руху сонця та планет. Регулюючи і керуючи планетами, цей закон керує речами іншої матерії. Порушення або знищення цього закону швидко призвело б фізичний всесвіт до катастрофи і руїн.
Ми не були створені для законів здоров’я чи (законів) нормального життя. Але ці закони були дані для нас і подібно до всіх законів Бога, виявляють саму сутність доброти та Його благословіння. Заперечення „не“ в заповідях і навіть у всій Біблії суть тільки попереджувальні сигнали, а червоні прапори, поставлені люблячою рукою і попереджають нас про небезпеку, і однаково придатні для нашого фізичного, душевного та духовного буття.
Заперечення „не“ існує для застереження нас від ухилення зі шляху правильного життя та вчинків. Під кожним застережливим запереченням „не”, написано і щось позитивне. – «Ось шлях, йдіть по йому”. Всі закони Божі позитивні і заперечні за формою висловлювання, були вироблені для нашого духовного і фізичного щастя і добробуту, і кожен Його наказ і заповідь якраз збігається з тим, що ми самі вважали б необхідним для себе виконати. Його закони не створюють обов’язків, але тільки визначають, формулюють їх. Кожен моральний закон був моральною необхідністю до його узаконення і є фізичною і матеріальною необхідністю.
- На що вказав Бог Ізраїлю у зв’язку з даруванням „уставів і заповідей добрих”? Неєм. 9,13—14.
ПРИМІТКА. „Закон про суботу як сьому частину часу, призначену для відпочинку та поклоніння Богу, був необхідністю до його проголошення. Цей закон був викликаний до життя потребами нашої моральної та фізичної натури і тому не був довільним актом божественного законодавства. Цей закон добрий не тільки тому, що Бог видав його, але й тому, що ми – маємо потребу в ньому “. Е. Г. Вайт.
- Чи були відомі, і яких дотримувались, закони Божі Його народові перед тим, як їх сповістили в писаній формі? Бут. 26, 5.
ПРИМІТКА. Завжди слід мати на увазі, що народ Божий жив у цьому світі вже за дві тисячі років до того, як була написана Біблія. Припустити, що вони не знали і не визнавали законів Бога, означає припустити правління без законів. Проте Рим. 2, 15 ясно показує, що у серцях язичників закладено уривки знання божественного закону. Між племенами Африки, які ніколи не чули про істинного Бога, Христа або про Біблію, можна знайти звичаї, що збереглися, які яскраво доводять своє походження від днів Авраама.
- Чи був закон, що відокремлював одну сьому часу, як „святиню Господню”, відомим і визнаваємим до його сповіщення на горі Синаї? Вих.16,20-23
ПРИМІТКА. Уважне вивчення Вих. 16, 4. 20-30. відкриває нам факт, чого Господь випробовує Свій народ у послуху четвертої заповіді десятислів’я ще, щонайменше, за 33 дні до їхнього підходу до гори Сінай.
- Чи був закон, що відокремлював одну десяту доходу, як „святиню Господу”, відомим і чи дотримувалися його до того, як він був даний Ізраїлю? Бут. 14, 18—20; 28, 20-22; Євр.7,4.
ПРИМІТКА Прочитай 3-ю примітку 3-ї бесіди. Цей закон про десятину, про десяту частину доходу, стоїть на тих самих підставах як і закон про суботу, сьому частину нашого часу. Він заснований та виник з-за нашої природи та через наші потреби. Бог не має потреби у будь-яких визнанях Його вимог заради будь-яких певних обчислень чи то в нашому часі, чи в нашому доході придбань, але ми маємо потребу робити такі визнання і наші потреби висувають необхідність закону і привід законоположенню.
- Що наказав Господь про призначення десятини? Числ. 18, 21-24.
- Чи були Левити, які отримували десятину з народу, самі звільнені від десятини? Числ. 18, 26-28.
ПРИМІТКА. Ця десятина призначена Левитам, як винагорода за їхню службу; і вони самі повинні були присвятити Господу десятину від приношень, яка йшла на утримання первосвященика. Числ. 18, 21-28,
- У яких словах було висловлено закон про десятину в письмовій формі? Лев. 27, 30 та 32.
- Що говорить Біблія щодо тих речей, які присвячені Богові? Лев. 27, 28.
- Як мусив народ Ізраїлевий дивитися на здобич від Єрихону? Іс. Нав. 6, 17-19.
- У чому полягала мерзенність гріха Ахана? Іс. Нав. 7, 1
ПРИМІТКА. „Але Ізраїльтяни вчинили гріх щодо заклятого; оскільки Ахан, син Кармія, внук Завдія, нащадок Зераха з племені Юди, взяв дещо зі заклятого. Тому на Ізраїльтян спалахнув Господній гнів”. Іс. Нав. 7, 1. Переклад з іноземного. Ахан задумав збагатити себе привласнивши собі те, що Господь оголосив святим і присвяченим для божественного вживання. Він добре розумів призначення схованого і, що золоті та срібні скарби, які він приховав, належать Господу. Він вкрав зі скарбів Бога для своїх особистих вигод.
Якби запитати Ахана в той час, коли він піддався спокусі, що невже він бажає Ізраїлю і поразки і смерті, він відповів би: „Ніколи, хіба твій слуга собака, щоб він зробив таке велике нечестя”. Е. Г. Вайт.
- Проти якого небезпечного стану застерігається народ Божий? 5 Мойс. 4, 9-39.
- Що відповіла Єва, будучи запитана про свій гріх? Бут. 3, 13. (Інозем, перекл.: „Змій змусив мене забути”).
- Хто спонукає нас забувати священність посвячених Богові речей?
10 Бесіда 6-го Березня 1926 р.
Підтримка справи Божої.
(Вчення Нового Завіту).
- Яку справу доручив Христос Своїм послідовникам? Матв. 28, 19.
ПРИМІТКА. „Ісус Христос закликав Своїх учнів, щоб вислати їх, як Своїх свідків, щоб вони могли сповіщати світові все те, що вони бачили і чули від Нього. Їхнє служіння було найважливішим, до якого тільки закликалися людські істоти, і стояло на другому місці від служіння Самого Христа. Вони мали бути співробітниками з Богом для спасіння світу. Як у старому завіті дванадцять патріархів були представниками Ізраїлю, так дванадцять апостолів повинні бути представниками євангельської церкви “. Е. Г. Вайт.
- Куди вирушив Він, коли передав їм доручення? Марк. 16, 15-19.
- Яку обітницю Він залишив Своїм учням та їхнім послідовникам у всі часи до кінця? Матв. 28, 20.
ПРИМІТКА. «Боротьба їхня не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.» Їм варто боротися з надприродними силами, але їм також обіцяна і надприродна допомога. Усі небесні істоти у лавах цієї армії. І не тільки ангели, а й Дух Святий, заступник вождя Господнього воїнства, сходить вниз на землю, щоб керувати битвою. Наші слабкості можуть бути численними, наші гріхи і помилки сумні, але Божа благодать для всіх, хто шукає її з скорботним серцем. Ісус каже: „Я посилаю вас, як овець серед вовків, будьте мудрі, як змії та прості, як голуби”. Е. Г. Вайт.
- На якому великому авторитеті тримається та божественна обітниця? Матв. 28, 18.
- Якими дивними символами зображено перебування великого Вчителя в Його церкві та серед Його слуг? Об’яв. 1, 12-13.16-20.
ПРИМІТКА. Христос у першому розділі з’являється серед семи золотих світильників, які символізують Його істинну церкву до кінця часів, тримаючим у Своїй правій руці істинних і вірних служителів церкви. Ісус Христос, як особистий Спаситель, прийшов у світ і особистим Спасителем Він піднявся на небо. Як особистий Спаситель Він служить у небесному святилищі. Перед Божим троном здійснює богослужіння „Подібний Сину Людському”.
- До якої повноти Христові слуги повинні присвячувати свій час і енергію Його справі? 1 Тим. 4, 14-16.
- Звідки вони мають отримувати кошти для існування, несучи євангельську звістку світу? 1 Кор. 9, 9-14.
ПРИМІТКА. Неправильна і надто крайня точка зору, що була сприйнята багатьма, заснована на неправильному розумінні старозавітних настанов щодо левітів, які не отримали спадку з рештою колін, нібито проповіднику Євангелія не дозволено мати власність. Серед інших характерних властивостей від проповідника потрібно щоб він „любив мандрівників”, мав гостинність. „Який добре управляє своїм домом, дітей тримає у послусі з усякою повагою”—все це зумовлює необхідність мати будинок і засоби, що дають можливість надавати гостинність і чесно дбати про свою сім’ю . Ретельне дослідження книги Іс. Нав. 14, 4; Числ. 35, 2-8 та Лев. 25, 35—34 показує, що Левитам було виділено сорок вісім міст, з полями навколо них, в яких вони мали свої будинки, худобу та інш. життєві потреби.
- У яких словах Спаситель свідчить про десятину, як про план підтримки євангелії? Матв. 23,23,
ПРИМІТКА, – „Десятинна система була встановлена Богом і дотримувалася з ранніх часів. Авраам, батько всіх віруючих, сплатив десятину з усього, що мав”. Ніколи ні словом, ні ділом Христос не зменшив обов’язків людини приносити дари і жертву Богу. Христос Сан виконував усі вимоги закону щодо десятини та дарів. Якщо Він працював, і ніхто не сумнівався в тому, що він справді працював, то Його робота й оплачувалася. Отримуючи заробіток Він відокремлював десятину, і ми не можемо сумніватися в цьому, якщо тільки згадаємо, що він сказав після про десятину фарисеям. Неможливо прийняти, що Спаситель, говорячи фарисеям, що вони не повинні залишати сплати десятини, Сам не визнавав би це, як обов’язок і ухилявся б виконувати його. Будучи трудящим працівником, Христос якийсь, дохід та отримував би. Що Він прославляв Бога Своїми коштами і був слухняним закону десятини—ми не маємо підстав сумніватися.
- Що є наріжною основою всього плану спасіння людства? Іван. 3, 16. Еф. 5, 25.
ПРИМІТКА У цьому слава Божа, щоб давати. Христос все одержав від Бога, але прийняв це, щоб давати. Так у небесному святилищі в Його служінні за всіх створених істот, через улюбленого Сина життя від Отця виливається на всіх; через Сина воно повертається в храм і в радісному служінні в потоці любові до великого Джерела Усього. І таким чином через Христа цей кругообіг благодіючий, являючи характер великого Подавача, виконує закон життя
- Що визнається нами як однієї з християнських чеснот? 2 Кор 8, 7-9.
- Хто одного разу удостоївся похвал від Господа за милостині свої? Дії. 10, 1-4.
- Який характер пожертвувань особливо приємний Богові? 2 Кор. 8, 1-5.
- У яких словах благословення, згадані у Малах. 2, 10, наводяться у Новому Завіті? 2 Кор 9, 6-10.
- Окрім задоволення потреб Божої справи, як виливаються благословення християнських пожертвувань на тих, хто дає? 2 Кор. 9, 11-13; Дії. 10, 35.
ПРИМІТКА. Ці два закони про посвячення на служіння Богу сьомої частини нашого часу і десятої частини наших доходів ніколи не були відкидаємі або принижені. І навіть жоден з цих законів – закон про суботу чи десятину – не був насильницьким або довільною постановою Всемогутнього, Обидва закони мають свою основу в людських потребах і обидва проголошені заради нашого блага. Ці два закони звеличують славу Божу і сприяють Його справі через ті блага, які ми отримуємо, виконуючи їх. З погляду здоров’я та нашого фізичного добробуту, не кажучи вже про духовні переваги, ми не можемо заперечувати велику користь спокою та зміни течії наших думок кожен сьомий день: також з погляду нашого фінансового добробуту в істинному сенсі, не кажучи вже про духовне піднесення та зростання, ми не можемо відкинути користь посвяти на служіння Богові однієї десятої наших доходів.
- Як Господь вимірює наші дари? 2 Кор. 8, 12; Лук. 21, 2-4.
Матеріал підготував Дмитро Левін.
