Автор: Герхард Інскрайт
Слово Боже – невичерпне багатство… Ми ніколи не зможемо осягнути його до кінця.
Як же нам правильно розуміти те, що написано у Святому Письмі?
Насамперед, правильне розуміння залежить від нашої уважності та готовності слухати те, що говорить нам Господь.
You might also like
2Цар.5:1-14
«Полководець війська сирійського царя, Нааман, був поважною і шанованою особою у свого володаря…» (2Цар.5:1)
Як пише Біблія, Нааман був сильним і могутнім воєначальником Сирійського царства.
«…завдяки йому Господь дав сирійцям перемогу; цей чоловік був хоробрим воїном…» (2Цар.5:1)
До нього прислухалися тисячі людей. Де він з’являвся — усі замовкали. Він командував і солдати вступали в битви.
Але була одна проблема — ця людина була хвора на проказу.
«… цей чоловік був хоробрим воїном, але страждав від прокази» (2Цар.5: 1)
А у прокаженого лише один кінець — смерть від хвороби, яка роз’їдає його тіло.
Однак Господь вирішив допомогти цій людині.
«…сирійський загін полонив в Ізраїльському краю малу дівчинку, яка прислуговувала Наамановій дружині. Якось вона сказала своїй господині: от, якби мій господар звернувся до пророка, що живе в Самарії, то він вилікував би його від прокази» (2Цар.5:2-3)
Дівчинка-полонянка сказала своїй господині дорогоцінні слова. Рабиня.
Що може сказати рабиня?
Тим більше чуже малолітнє дівчисько. Хто прислухатиметься до її порад.
І взагалі вона могла зробити інакше. Просто промовчати…
Для неї Нааман — ворог. Його солдати забрали її у рабство, змусили служити його дружині — вона могла бажати йому смерті.
Але вона поводиться зовсім інакше, її думки по дитячому чисті.
І Бог через дитину відкриває Нааманові шлях до спасіння.
«…якби мій господар звернувся до пророка, що живе в Самарії, то він вилікував би його від прокази»».
Все просто. Треба звернутися до пророка у Самарії і він вилікує від прокази!
Просто говорить Господь.
Нааман вирішив скористатися можливістю зцілитися.
«Тоді Нааман звернувся до свого володаря… Сирійський цар відповів: вирушай туди, а я передам листа до Ізраїльського царя» (2Цар.5:4-5).
Цар погоджується. Нааман отримує відпустку і вирушає… до Ізраїльського царя.
На хвилинку відірвемося від нашої розповіді і ще раз повторимо думку затверджену на початку наших роздумів.
«Правильне розуміння Слова Божого зверненого до нас залежить від нашої уважності та нашої готовності слухати те, що говорить нам Господь»
Що сказала дівчинка дружині Наамана?
«…якби мій господар звернувся до пророка, що живе в Самарії …»(2Цар.5:3)
А до кого, згідно тексту Біблії, приходить Нааман?
«Отже він пішов… привіз також і листа до Ізраїльського царя …» (2Цар.5:5-6)
Чому Нааман звернувся до царя? Адже він мав іти до пророка!
Неуважно слухав? Чи не зрозумів, що саме потрібно робити?
Але вказівки, що Бог дав через дитину були ясні та чіткі.
Отже, проблема не в тому, хто говорить, а в тому, хто слухає.
Нааман все життя обертався у вищих колах. Найвище коло царських сановників.
Генерали, радники, князі. Люди, за наказами яких вирішується доля країн.
І міркував він відповідно…
Цар Сирійський попросить у царя Ізраїльського зцілити свого воєначальника. Цар Ізраїльський видасть наказ, і пророк зцілить Наамана. Обидві сторони обміняються подарунками на знак поваги та подяки. Успішну дипломатичну місію буде завершено спільним банкетом.
І ніхто навіть не міг припустити, що у Бога є свій план розвитку подій.
Щось подібне відбувається і сьогодні.
Ми намагаємося донести до навколишніх Слово Бога про спасіння яке доступне усім, але люди до яких ми звертаємося, як і Нааман, перебувають у полоні своїх уявлень.
І потрібно проявити дуже багато терпіння, мужності та наполегливості, аби донести до них те, що говорить їм Господь.
Уявіть собі людину, яка мала важке дитинство. Батько зловживав алкоголем. Бив дружину та дітей.
І ось ви намагаєтеся говорити з такою людиною про небесне царство. І читаєте текст з Євангелії від Луки: «…бо уподобав ваш Отець дати вам Царство». (Лук.12:32)
І ви бачите, що людина не приймає цього, тому що дитина, яка живе десь глибоко, глибоко, в її серці, має власне уявлення про те, який буває батько.
І в її уявленні якщо Бог це батько, то Він такий же жорстокий, як і той батько, який знущався з неї в дитинстві.
І така людина не має іншого уявлення про те, яким може бути батько.
Світ її думок впливає те, що вона чує. Світ її думок впливає на розуміння того, що каже їй Господь.
І кожен з нас інтерпретує сказане нам Господом, спираючись на ті уявлення, які ми вже маємо.
Саме тому іноді Богові дуже важко дати людині нове розуміння.
Але повернемося до нашої розповіді.
Бог міг не зціляти Наамана. Не чує — та й годі.
Але Бог не здається так швидко. Нааман отримує ще одну вказівку.
«… Божий чоловік Єлисей … послав до царя, аби йому переказати … нехай прийде до мене та довідається, що в Ізраїлі є пророк!» (2Цар.5:8)
«… послав до царя, аби йому переказати». Це знову слуга. Вістку для Наамана приніс простий слуга. Господь знову обирає людину, що нічого не означає, в очах сильних світу цього, щоб донести до Наамана слово Бога.
Як пише апостол Павло в посланні до Коринтян «Гляньте брати на ваше покликання: небагато мудрих тілом, не багато сильних, не багато шляхетних. Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби ходне тіло не хвалилося перед Богом» (1Кор.1:26-29)
І ось Нааман і весь його почет біля будинка пророка.
«І от Нааман прибув зі своїми кіньми та зі своїми колісницями, й зупинився при вході до Єлисеєвого дому » (2Цар.5:9).
Зрозуміло, пророк живе не в найкращому районі, там де вілли та палаци. Вузькі вулички, кам’яні стіни. І весь цей простір заполонили колісниці, верблюди з поклажею, слуги та охорона.
Уявіть собі здивування мешканців кварталу, коли весь цей кортеж зупиняється біля будинку Єлисея.
І знову відбувається дещо неймовірне.
Відчиняються двері і з’являється слуга.
«Тоді Єлисей послав до нього вісника з порадою: Піди й сім разів занурся в Йордан, й твоє тіло стане чистим та здоровим» (2Цар.5:10)
Двері зачиняються і на вулиці настає мертва тиша.
Це зовсім не те поводження до якого звик Нааман!
Він звик що б до нього виявляли особливу повагу, щоб до нього підлещувалися, шукали його прихильності.
Він не звик до того, що усі хто розмовляють з ним – це слуги!
«Нааман обурився… і палаючи гнівом, відійшов» (2Цар.5:11-12)
В чому проблема? Що викликало такий гнів сирійського воєначальника?
Можливо, йому не сказали що треба робити?
Сказали.
Можливо, слово Бога, звернене до Наамана, було туманним, загадковим і незрозумілим?
Ні.
Було прямо сказано, що саме, де і яким чином потрібно зробити.
То що ж було не так?
У голові Наамана лежали фундаментальні уявлення про звичну, у його колі, поведінку.
Він уже мав уявлення про те, як відбуватиметься його зцілення.
«…я був упевнений, що він вийде, стане переді мною, закличе Ім’я Господа, свого Бога, поводить своєю рукою над хворим місцем і зніме проказу» (2Цар.5:11).
Внутрішній світ його думок і уявлень, у якому він жив, заважав йому зрозуміти і прийняти те, що говорив йому Господь.
Так само і наш внутрішній світ, світ наших думок та наших уявлень впливає на сприйняття того, що каже нам Бог.
Вже тричі Бог намагався допомогти Нааману, ясно відкриваючи йому куди треба йти і що потрібно робити для зцілення. Мабуть, достатньо?
Але давайте подивимося Біблійний текст.
Кого знову Бог використовує, щоб достукатися до розуму Наамана?
Знову слуг. Його власних слуг.
«… його слуги підійшли, заговорили з ним і сказали: Якби тобі, наш батьку, пророк наказав зробити щось важке, то хіба ти не вчинив би? Але ж він лише сказав тобі: “обмийся — і станеш чистим!» (2Цар.5:13)
Можливо Нааман, як великий воєначальник, і не звик прислухатися до порад слуг, але якщо придивитись уважно, в їхніх словах є дещо особливе.
«…наш батько…» (2Цар.5:13) Це не звернення солдата до генерала…
І це не просто чемне звернення раба до пана.
Що по суті сказали ці люди?
Дорогий Нааман, ми теж бажаємо тобі зцілення. Ти наш пан. Ми хочемо, щоб ти зцілився.
Любов, відчутна у цих словах, і саме вона допомогла упокорити гординю Наамана.
Дівчинка – рабиня хоче мені допомогти. А тепер слуги…
І ось уся процесія йде до Йордану.
Нааману потрібно сім разів зануритись у річку. Він повинен зійти з колісниці, а потім спуститися ще нижче, у воду, яка нижче берега.
Потім, мабуть, йому довелося зняти обладунки чи одяг, щоб зануритися і всі побачили проказу на його тілі.
Напевно, для нього це було принизливо. Він у річці внизу, а солдати та слуги на березі і дивляться на нього, враженого проказою, зверху донизу.
Але йому доводиться принизитися ще більше. Як слухняна дитина він поринає у води Йордану 7 разів.
Він усе виконав, як йому сказав Бог – і він зцілюється.
Слова Бога були донесені до його розуму та серця через слабких, нічого не значущих, у його колі, людей, долаючи його уявлення та упередження любов’ю.
Все золото, срібло та подарунки, що він привіз із собою – не потрібні.
Як сьогодні Слово Боже досягає кожного з нас?
Як ми доносимо до людей, що оточують нас, волю Бога?
Як важко почути та зрозуміти те, що говорить тобі Господь, якщо спираєшся на власні уявлення.
Ось один з головних принципів розуміння Біблії: Боже слово бажає змінити наші уявлення та наші упередження.
Дуже часто, коли читаємо Біблію, ми шукаємо підтвердження своїм ідеям чи своїм уявленням і це може не збігатися з тим, що бажає донести до нас Господь.
Наш життєвий досвід, той багаж, який ми несемо, впливає на сприйняття того, що ми читаємо в Божому Слові, але Бог не припиняє з любов’ю знову і знову вказувати нам шлях спасіння.
Різними способами він намагається донести до нас звістку про спасіння та зцілення.
Подібно до нього ми повинні з любов’ю і довготерпінням знову і знову звертатися до розуму і серця людей, що оточують нас, щоб донести до них звістку про спасіння у Христі.
Господь вимагає відкритості, щоб ми були готові прийняти нові думки ідеї та уявлення.
Нааман не був до цього готовий. Він жив у колі своїх уявлень.
Дотримуватися вказівок Господа, які були передані йому через пророка, здавалося йому принизливим.
Відчути себе малою дитиною перед Богом.
Він чинив опір самій думці, що дар Божий дається даром.
Сьогодні нас оточують тисячі людей, які міркують так само.
Ті, кому важко зрозуміти слова Божі тому, що в їхньому розумі вже є певне уявлення про те, як мають будуватися їхні стосунки з Богом.
«Спочатку зроблю добру справу, а потім Господь віддячить мені благословенням».
Якщо така людина отримує щось даремно – це зачіпає її самолюбство, її гординю.
Але смиренність і є першим кроком до порятунку. «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать» (Як.4:6)
Тихий, лагідний, смиренний голос треба слухати лагідним покірним серцем.
Нааман зцілений. Але він не просто зцілений – він навернений. Він не хоче більше вклонятися будь-яким богам крім Бога Живого.
«…віднині твій слуга більше не приноситиме ні жертв всеспалення, ні інших жертв жодним богам, окрім як Господу» (2Цар.5:17)
Незважаючи на хибні уявлення та укорінені упередження, через наполегливість і любов Богу вдається врятувати цю людину.
Який приклад для нас!
Але повернемось на початок наших роздумів.
Вірне розуміння Слова Божого залежить від нашої уважності та готовності слухати те, що говорить нам Господь.
Бо слово Боже бажає змінити наші уявлення та наші упередження.
Господь бажає, щоб ми були відкритими для його впливу, щоб ми були готові прийняти нові думки, ідеї чи уявлення.
Але тихий голос Божий, подібний до ніжного подиху вітру, необхідно слухати лагідним, покірним серцем.
Переклад: Левін Дмитро
