“Вчені… — емоційні люди, що привносять велику дозу суб’єктивності
у об’єктивний, як вважається, пошук істини”.
Роджер Левін
You might also like
На захист еволюційної теорії та її ідеології написано сотні та тисячі томів. Але є й інший науковий погляд. Мета книги “СТВОРЕННЯ. ІЛЮСТРОВАНА КНИГА ВІДПОВІДЕЙ” полягає насамперед у тому, щоб продемонструвати нові цікаві факти та познайомити з їх незвичними, але обґрунтованими тлумаченнями.
Теорія «великого вибуху»
Багато еволюціоністів вважають, що зірки та Земля виникли внаслідок гігантського вибуху.
Зазвичай це називають теорією великого вибуху.
Ідея полягає в тому, що спочатку вся матерія та енергія космосу були сконцентровані у крихітному ядрі. Його розміри іноді порівнюють з розмірами електрона. Прихильники теорії «великого вибуху» стверджують, що гіпотетичне ядро (невідомого походження) знаходилося якийсь (невідомий) час у просторі і раптом вибухнуло (з невідомих причин).
Стверджується, що із цього вибуху народилися зірки, галактики та планети.
Як це відбулося? За цією теорією, у початковому ядрі був атомів, була лише радіація і надстислі частки. Внаслідок «великого вибуху» ці частинки з величезною швидкістю і силою розлетілися в різні боки. Під час остигання почали утворюватися найпростіші атоми, насамперед водень. Спочатку весь світ складався з водню.
Потім, як стверджує ця теорія, гази зібралися у певних місцях, і внаслідок їхньої надконцентрації утворилися зірки. І все це всупереч природній тенденції стислих газів виділяти тепло і розширюватися з великим спрямованим від центру тиском, долаючим сили гравітації.
Так у Всесвіті нібито утворилися трильйони та трильйони зірок.
Вважається, що у зірках утворилися атоми інших основних елементів, таких як кисень, вуглець, азот, метали тощо. Внаслідок вибухів зірок та дії сил гравітаційного тяжіння, біля однієї конкретної зірки, розташованої в Чумацькому Шляху, тобто біля нашого Сонця,сконцентрувалася достатня кількість матерії.
З цього матеріалу й утворилася Земля разом із іншими планетами Сонячної системи.
космос: Всесвіт і все, що у ньому.
космогонії: теорії про походження космосу. (Зауважте: космогонії не можна розглядати як наукові теорії, оскільки вони вивчають події, що відбулися в далекому минулому, які не можна перевірити чи відтворити з використанням наукових методів.) [11]
Головний аргумент на підтримку теорії «великого вибуху» — почервоніння спектральних ліній світла від зірок, що спостерігається з Землі. [12] Астрономічні вимірювання спектрів багатьох (але не всіх) галактик показують, що світло від них зміщується у бік червоної частини спектру.
ефект Доплера: світлові хвилі від предметів, що швидко переміщаються, можуть злегка подовжуватися або укорочуватися в залежності від розташування точки, з якою за ними спостерігають. Якщо предмет віддаляється від спостерігача, довжина світлової хвилі збільшується і в результаті цього предмет здається трохи червонішим. І навпаки, світлові хвилі від предмета, що наближається до спостерігача, коротшають, і предмет тому здається трохи блакитнішим.
На думку деяких учених, зміна кольору, що спостерігається в більшості галактик, пояснюється ефектом Доплера, і це доводить, що галактики розлітаються від якоїсь центральної точки (джерела «великого вибуху», як вони затверджують). Але навіть якщо Всесвіт розширюється, це не може бути певним доказом на користь теорії еволюції або «великого вибуху». Розширення Всесвіту можна пояснити і креаційними теоріями. [13] Навіть якщо у минулому й існувало щось на зразок «великого вибуху», це не обов’язково свідчить на користь еволюційної теорії.
Труднощі доведення розширення Всесвіту, що грунтується на зміщенні спектру.
• Червоне зміщення спектру деяких «віддалених» зірок величезне. Чи це означає, що вони видаляються з неймовірно високою швидкістю? Сумнівно. [14]
Якщо це зміщення викликане не швидкістю та напрямом руху зірок, чи може в нього бути інша причина?
• Відкрито численні парні галактики, розділені щодо невеликими відстанями.[15] Деякі з них з’єднані «мостами» з матерії, що світиться. Відзначені випадки, коли у кожної з двох галактик у парі зовсім різне усунення кольору спектра.[16]
Чи означає це, що між ними величезна різниця у швидкості (наприклад, абсолютно неможлива різниця у п’ять тисяч миль (8045 км) на секунду)? Це здається абсурдним, оскільки фактично ці галактики або стикаються, або розташовані поряд. [17] Можливо різниця в кольорі, що спостерігається, не має нічого спільного з ефектом Доплера?
• Ще одна проблема пов’язана з наявністю одного і того ж об’єкта декількох різних зміщень спектру. Хіба може об’єкт рухатися одночасно з різними швидкостями?! Чи все-таки ефект Доплера не годиться як пояснення?[18]
• Деякі галактики мають не червоне, а блакитне усунення.[19] Це не вписується в теорію «великого вибуху».
• Червоне зміщення, що спостерігається, може бути
результатом руху, що не віддаляється, а чогось іншого, наприклад:
1. На думку деяких учених, воно вказує на те, що Всесвіт не розширюється, а здійснює круговий рух.
2. Висловлюється припущення, що «червоні» галактики не віддаляються від нас на великій швидкості, а перебувають у відносно нерухомому стані.
• Збільшення довжини та почервоніння світлових хвиль
може спричинити інші причини. Почервоніння світла може відбуватися через гравітацію, або сили тяжіння матерії. Це було передбачено Ейнштейном. Висловлюється думка, що причиною багатьох фактів червоного усунення можуть бути величезні гравітаційні сили, що діють у розкиданих по Всесвіту величезних космічних об’єктах. [20] Інша теорія у тому, що «почервоніння» може викликатися «розпадом фотонів» чи «втомою світла».[21]
Інші труднощі теорії «великого вибуху»
Багато вчених не згодні з теорією «великого вибуху», до їх числа входять такі авторитети як Нобелівський лауреат Хеннес Олфвен, астроном сер Фред Хойл, астроном Джеффрі Бербрідж і астроном Холтон Арп.
«Великий вибух» має великі неприємності. Число наукових проблем, пов’язаних з цією теорією, велике і продовжує зростати. Наприклад, «великий вибух» спричинив би загальний рівномірний розподіл матерії та галактик у всіх напрямках. Насправді ж Всесвіт аж ніяк не однорідний. Останнім часом було відкрито багато такого, що не можна пояснити в рамках цієї теорії. Існують великі порожнечі. Гігантські скупчення галактик протяжністю в мільйони світлових років розділені у Всесвіті величезними порожніми просторами”. Є й гігантські скупчення квазарів. Все це суперечить тому, як мала розподілятися матерія відповідно до теорії «великого вибуху».
Як і багато інших, фізик Ерік Лернер переконаний, що “великий вибух” – не більше ніж міф:
«Жодні енергетичні процеси, хай навіть невідомі нам, не могли бути настільки потужними, щоб створити широкомасштабну структуру, що спостерігається астрономами, або зупинити свій нестримний рух після її створення. Немає просто-напросто ніякої можливості, щоб ці структури сформувалися за 20 мільярдів років після “великого вибуху”». [22]
До чого насправді призводить вибух?
Багато вчених аж ніяк не переконані в тому, що якась некерована низка подій, включаючи некерований «великий вибух», могла створити космос, як це стверджують еволюціоністи.[23] Прихильники еволюційної теорії вважають, що Сонячна система, рослини, тварини та люди з’явилися внаслідок «великого вибуху». Але вибух може викликати тільки вихори та потоки, і ніде у світі наукою не відмічені випадки утворення внаслідок вибухів таких складних та впорядкованих систем, як стверджують еволюціоністи. Вибух руйнує складність та викликає безладдя.
Уявіть, що ви бачите потужне виверження великого вулкана. Чи не безглузде припущення, що осілі після виверження породи і попіл самі собою утворюють місто з готовими будинками? Цілком очевидно, що такого ніколи не станеться.
Ще неймовірнішим виглядає припущення, що якийсь вибух («великий вибух») призвів до утворення неповторних галактик, планет і фізичних законів і, зрештою, появи живих істот і рослин. Навколишній космос — річ набагато дивовижніша і складніша, ніж який-небудь місто. Навіть серед еволюціоністів з’явилися люди, які відмовляються від теорії «великого вибуху», вважаючи її безнадійною. [24]
Хоча в космосі спостерігаються випадкові катастрофи та руйнування (мутації, згоряння або вибух зірок і т.п.), все ж багато вчених і філософів відзначають явні ознаки цілеспрямованості блискучого задуму і взаємозв’язку всіх речей. Чим більше вчені досліджують космос, тим більше знаходять у ньому свідчень високого ступеня впорядкованості, складності та проявів єдиного задуму. [25]
