Книга Даниїла є однією з книг Біблії, яка викликає найбільші суперечки. Незважаючи на те, що події книги розгортаються у VI ст. до н. е., а її авторство традиційно приписується Даниїлу, вчені, починаючи з ХІХ століття, в основному відкидають історичність цієї книги, припускаючи, що вона була написана в ІІ ст. до н. е., щоби підбадьорити єврейський народ, який зазнавав переслідувань з боку Антіоха IV Епіфана. [1]
Однак нещодавні лінгвістичні дослідження показали, що давньоєврейська мова в книзі Даниїла передує давньоєврейській мові сувоїв Мертвого моря, складених у другому столітті до н. е. [2] Разом з тим, арамейська мова в книзі, якщо порівнювати її з офіційними імперськими документами шостого століття до нашої ери, є імперською арамейською, яка використовувалася з приблизно 600-330 рр. до н.е., і не є арамейською II століття до н. е. [3]
Чи існують археологічні докази, які свідчать про те, що книга Даниїла точно описує світ єврейських вигнанців у Вавилоні протягом шостого століття до нашої ери? Багато вчених переконані, що так і є.
У цій статті
Біблійна археологія з посиланням на Bible Archaeology Report пропонує дослідити десять найвидатніших археологічних відкриттів, пов’язаних з книгою пророка Даниїла.
«За третього року царювання Йоякима, Юдиного царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його» (Даниїла 1:1).
Навуходоносор був царем Вавилона більше 40 років з приблизно 605-561 р. до н. е. Він був відомий як завойовник і як «той, хто нищить народи» (Єремії 4:7), і значно розширив Нововавилонську імперію. Хоча ми багато знаємо про ранню частину його правління завдяки його написам і вавилонським хронікам, остання частина його правління неясна. Навуходоносор нападав на Єрусалим щонайменше тричі: у 605 р. до н. е. (коли Даниїла було взято до Вавилона), 597 р. до н. е. (коли пророк Єзекіїль був взятий у полон) і, нарешті, у 587/586 р. до н. е., коли місто було зруйноване.
Існують лише чотири відомі зображення царя Навуходоносора, більшість з яких збереглися в жалюгідному стані, висічені на скелях у Лівані. [4] Найкраще збережене зображення знаходиться на стелі Навуходоносора II, або більш популярно (і помилково) названій стелою Вавилонської вежі. Стела зберігається в Schøyen Collection (MS 2063) (
https://www.schoyencollection.com/) — одній з найбільших приватних колекцій рукописів у світі, здебільшого розташованих в Осло та Лондоні, — і зображує бородатого Навуходоносора, одягненого в царську мантію, у конічній короні та з довгим посохом. Він стоїть перед зикуратом, який у написі визначено як Етеменанкі — вежою, присвяченою вавилонському богу Мардуку. [5] Сам напис описує роботу, яку здійснив Навуходоносор з будівництва зикуратів у Вавилоні та Борсіппі. [6]
Зображення царя на цій стелі найкраще відображає зовнішність царя Навуходоносора, яким його бачив Даниїл.
Ілюстрація. Стела Навуходоносора. Відомо лише чотири зображення царя Навуходоносора; ця стела містить найкраще збережений образ. Іноді її помилково називають стелою Вавилонської вежі. Однак на ній зображено великий вавилонський зикурат, який називається Етеменанкі, а не біблійну Вавилонську вежу. Стела зберігається в колекції Schøyen і офіційно позначена як MS 2063. Фото: JoeRussel / Wikimedia Commons / Public Domain.
9. Табличка Небо-Сарсекіма
«І сказав цар до Ашпеназа, начальника його евнухів, щоб привести з Ізраїлевих синів, і з царського, і з шляхетського роду» (Даниїла 1:3).
Коли Даниїла та його друзів забрали до царських дворів для «перевиховання», вони були передані під опіку Ашпеназа, начальника його чиновників — євнухів (івр. рав сарісаїм). Слово «саріс», часто використовувалося для позначення євнуха (див. Ісаї 56:3), і, отже, Ашпеназ, ймовірно, був головним євнухом. Однак це слово походить від аккадського слова, що означає «той, хто є головою царя», тому головний євнух відігравав значну роль у царських дворах. [7]
У 2007 році ассиріолог Майкл Юрса розшифрував клинописну табличку в Британському музеї, яка містила згадку про вавилонського рав-саріс (головного євнуха) на ім’я Набу-Шарруссу-Укін, який заплатив певну суму золота храму у Вавилоні. У табличці сказано: «[Щодо] 1,5 міни [0,75 кг] золота, власності Набу-Шарруссу-Укіна, головного євнуха, яке він надіслав через євнуха Арад-Баніту до [храму] Есангіли… ХІ місяця, 18 дня, 10 року Навуходоносора, царя Вавилонського». [8]
Транслітероване англійською ім’я Набу-Шарруссу-Укін стає Небо-Сарсекім, [9] і, згідно з Єремії 39:3, цей Небо-Сарсекім був головним євнухом, який служив Навуходоносору під час падіння Єрусалима в 587 році до нашої ери: «І поприходили всі зверхники вавилонського царя, і посідали в Середущій брамі: Нерґал-Сар’ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший евнух [буквально давньоєврейською — самгар-набу сар-секім рав-саріс], Нерґал-Сар’ецер, старший маг, і вся решта зверхників вавилонського царя».
Це відкриття незрозумілої біблійної особи настільки вразило доктора Ірвінга Фінкеля з відділу Близького Сходу Британського музею, що він вигукнув: «Це фантастичне відкриття, знахідка світового рівня. Якщо Небо-Сарсекім існував, то які менш важливі особи Старого Завіту [теж] існували? Одна непомітна деталь у Старому Завіті виявляється точною і правдивою». [10]
Табличка Небо-Сарсекіма не тільки підтверджує біблійну особу, згадану Єремією, але й титул «начальник євнухів», або «головний євнух», використаний у Даниїла 1:3. За словами Майкла Юрси, посилання на титул «головний євнух» дуже рідко зустрічаються у стародавніх джерелах. [11] Таким чином, Даниїл, ймовірно, знав двох головних євнухів у Вавилоні, Ашпеназа, який наглядав за його навчанням, і Небо-Сарсекіма, який займав цю роль десятиліття потому.
Ілюстрація. Табличка Небо-Сарсекіма. Вона має відношення до головного євнуха Небо-Сарсекіма, який згадується в Єремії 39:3. Титул «начальник євнухів» рідко зустрічається у стародавніх текстах; ця табличка підтверджує його використання у вавилонському контексті як в Єремії, так і в Даниїла 1:3 (де Ашпеназ визначений як головний євнух). Фото: The British Museum / CC BY-NC-SA 4.0.
«Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй» (Даниїла 4:4).
Навуходоносор був великим будівничим, і одним із найбільших досягнень царя був його палац, місце, яке, безсумнівно, було знайоме Даниїлу. Батько Навуходоносора, Набопаласар, побудував свій палац із необпеченої цегли, а коли рівень води в сусідній річці Євфрат піднявся, це послабило фундамент.
Навуходоносор описує, як він перебудував палац у ще більшій величі: «Я зруйнував його стіни з висушених на сонці цеглин, і оголив його наріжний камінь, і досяг глибини вод. Я заклав його фундамент міцним перед водою і підняв його на високу гору із бітумом і обпеченою цеглою. Могутні кедри я звелів покласти на його дах. Дверні полотна з кедра, обкладені міддю, пороги та гнізда з міді я поставив у його дверях. Срібло, золото і дорогоцінне каміння, все, що тільки можна уявити: дорогоцінність, пишноту, статок, багатство, — все, що високо цінується, я накопичив у ньому, я зберіг у ньому величезну кількість царських скарбів». [12]
Роберт Кольдевей розпочав широкомасштабні розкопки у Вавилоні в 1899 році та працював безперервно протягом 18 років, відкриваючи значні частини міста, включаючи палац Навуходоносора. [13] Відповідно до напису Навуходоносора, Кольдевей розкопав фундамент з обпеченої цегли у західній частині стіни палацу, яку Навуходоносор використав для фундаменту свого власного палацу. [14] Головний південний палац мав трапецієподібну форму та був побудований навколо п’яти великих дворів. Під час розкопок було виявлено ряд склепінчастих приміщень у північно-східному куті, яку дослідники спочатку ідентифікували як знамениті висячі сади Вавилона, але це були лише складські приміщення. [15]
У 1987 році Саддам Хусейн наказав відбудувати палац, не звертаючи уваги на археологічне минуле, яке він знищував. Новий «палац», названий «Діснейлендом для деспота», був спішно побудований поверх стародавнього палацу з цегли, на якій було написано як його ім’я, так і ім’я Навуходоносора. [16] Саме цю реконструкцію сьогодні можна побачити в Google Earth.
Ілюстрація. Залишки палацу Навуходоносора (він же Південна цитадель), як видно на супутниковому знімку Google Earth.
Ілюстрація. Двері в стіні Південної цитаделі (вона ж палац Навуходоносора). Фото з книги Robert Koldewey’s 1914 book, The Excavations at Babylon (p. 121).
7. Есаґіла (храм Мардука)
«І дав Господь в його руку Йоякима, Юдиного царя, та частину посуду Божого дому, і він вірправив їх до краю вавилонського, до дому свого бога, а посуд відправив до скарбничного дому свого бога» (Даниїла 1:2).
У ландшафті міста Вавилона домінували дві основні споруди: Есаґіла (буквально «Дім піднятої голови»), яка була головним храмом вавилонського бога Мардука, і Етеменанкі (буквально «Дім заснування неба і землі»), великий зикурат висотою в сім рівнів із святилищем Мардука на вершині. Вони були розташовані поруч один з одним, неподалік від палацу Навуходоносора, поряд з величною Дорогою процесій.
Деякі помилково [17] припустили, що Етеменанкі була джерелом біблійної історії про Вавилонську вежу. Від оригінальної конструкції вежі мало що залишилося через те, що багато з її цеглин було використано повторно в минулому; і археологи знайшли лише кілька рядів цегли, що утворює чотирикутну основу. [18]
З двох цих споруд Есаґіла є більш вірогідним місцем, де Навуходоносор розмістив захоплений посуд з Єрусалимського Храму. Це був величезний комплекс: люди спочатку входили у великий двір (40 на 70 метрів), потім у другий двір (40 на 25 метрів), і, нарешті, у саме святилище, яке складалося з передпокою та «святая святих», де стояли статуї Мардука та його дружини Сарпаніту. [19]
Джон К. Леннокс коментує: «Можливо, у храмовому комплексі Есаґіли Навуходоносор мав свою скарбницю. Ймовірно, це було дуже схоже на музей із кімнатами, що містили незліченну кількість красивих і цінних артефактів — найкраще з «данини» (насправді — здобичі!)». [20]
Розумно було би припустити, що вавилонський цар розмістив посудини з храму Ягве у величезному комплексі Есаґіли, а не транспортував ці речі до відносно невеликого святилища на вершині Етеменанкі. Якщо це так, можна дивуватися, скільки разів Даниїл проходив повз Есаґіли з сумом і тугою, знаючи, що всередині були речі з Храму його Бога.
Ілюстрація. Реконструкція стародавнього Вавилона з Етеменанкі (ступінчастим зикуратом) у центрі та Есаґілою (храмом Мардука) праворуч від нього. Автор зображення: J.R. Casals /
https://www.artstation.com/artwork/25NVv.
Ілюстрація. Модель Есаґіли (храму Мардука) у Вавилоні на виставці в Пергамському музеї в Берліні. Фото: Jona Lendering /
Livius.org / CC0 1.0 Universal Pergamon Museum in Berlin.
6. Ворота Іштар і Дорога процесій
«Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?» (Даниїла 4:30).
З усіх будівельних проектів Навуходоносора, мабуть, найвідомішими є знамениті Ворота Іштар і Дорога процесій. Хоча було вісім воріт, які служили входом до міста Вавилон, Ворота Іштар були основною магістраллю, що вела до не менш вражаючої Дороги процесій. Ворота були побудовані з обпаленої та глазурованої цегли із зображеннями волів і драконів, що чергуються.
У написі, виявленому біля воріт, Навуходоносор зазначає: «Я викопав цю міську браму, я заклав її фундаменти, міцні перед водою, з бітумом і обпеченою цеглою, і зробив її гарно викладеною з обпеченої цегли і блакитної емалі, на якій були зображені воли та дракони [сір-рус]… Хтивих [?] диких бронзових волів і лютих [?] драконів розмістив я біля порогів. Ті самі міські ворота я зробив славними для подиву всіх народів». [21]
Дорога процесій продовжувала красивий блакитний мотив із глазурованої цегли та була прикрашена рельєфами левів. Леви зазвичай використовувалися царями на всьому стародавньому Близькому Сході як символи влади [22], і вони займають важливе місце в історії Даниїла.
Ворота Іштар і Дорога процесій, ймовірно, були завершені приблизно в 575 р. до н.е. [23]. На той момент Даниїл уже жив у Вавилоні багато років, і майже напевно бачив їх будівництво. Можливо, пророк думав про це, коли попереджав Навуходоносора, тлумачачи в 4-му розділі книги Даниїла його сон про велике дерево, яке було зрубано. Події цього розділу — сон Навуходоносора, гордість, падіння, приниження та відновлення — ймовірно, відбулися пізніше, під час його правління десь між 573-562 рр. до н. е. [24] Якщо це так, то вихваляння Навуходоносора своїми будівельними досягненнями на написі біля воріт Іштар додають ваги гордим словам царя в Даниїла 4:30 про те, що він побудував велике місто Вавилон для слави його величності.
Ілюстрація. Реконструкція воріт Іштар у Пергамському музеї в Берліні, Німеччина. Фото: flickr photo by youngrobv / CC BY-NC 2.0
Ілюстрація. Реконструйована Дорога процесій у Вавилоні, на якій зображені крокуючі та ревучі леви. Глазурована цегла. Вавилон, Ірак. 605-562 рр. до н.е. Пергамський музей, Берлін, Німеччина. Фото: Osama Shukir Muhammed Amin FRCP(Glasg) / Wikimedia Commons / CC BY-SA 4.0
Ілюстрація. Напис про будівництво колись був частиною знаменитих воріт Іштар. Фото: Griffindor / Wikimedia Commons / Public Domain
«За третього року царювання Йоякима, Юдиного царя, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його… І сказав цар до Ашпеназа, начальника його евнухів, щоб привести з Ізраїлевих синів, і з царського, і з шляхетського роду, юнаків, що нема в них жодної вади, і вони вродливого вигляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку, і щоб у них була моторність служити в царському палаці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв» (Даниїла 1:1, 3-4).
Вавилонські хроніки — це колекція глиняних табличок, написаних клинописом, які щороку описували важливі події в історії Вавилона. Хроніка за 605-595 рр. до н. е. (відома як ABC 5, або більш популярна як Єрусалимська хроніка) охоплює початок часів Даниїла у Вавилоні. Вона описує інтронізацію Навуходоносора і відома тим, що докладно описує облогу Навуходоносором Єрусалима в 597 р. до н. е., скинення царя Йоякима, призначення царем Седекії та велику данину, яку брав вавилонський цар. Хроніка підтверджує багато деталей 2 Книги Царів 24:10-17. [25]
Вона також натякає на кампанію Навуходоносора в 605 р. до н. е., коли Даниїла було взято до Вавилона: «У рік вступу на престол [605 до н. е.] Навуходоносор знову повернувся до землі Хатті [вавилонський термін для регіону, що включав Юдею], і до місяця шабату марширував без опору через землю Хатті; у місяць шабату він відніс важку данину з території Хатті до Вавилона». [26]
Коли Навуходоносор проходив через землю Хатті наприкінці 605 року до н. е., одним із міст, яке він, очевидно, обложив даниною, був Єрусалим (Даниїла 1:1). Такі люди, як Даниїл, ймовірно, були частиною «важкої данини», яку Навуходоносор узяв із собою до Вавилона. Якщо це правильне тлумачення, Вавилонська хроніка (ABC 5) підтверджує час першої депортації Навуходоносором людей з Єрусалима.
Ілюстрація. Вавилонська хроніка 5, також відома як Єрусалимська хроніка, описує події близько 605-595 рр. до н. е., початок правління Навуходоносора. Фото: The British Museum / CC BY-NC-SA 4.0
«Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино» (Даниїла 5:1).
До середини ХІХ століття вавилонський цар на ім’я Валтасар був невідомий історії, що дозволило критикам поставити під сумнів історичну точність книги Даниїла. Стародавні історики, такі як Берос і Абіден, написали, що Набонід був останнім царем Вавилона. Подібним чином Список царів Урука оминає Валтасара, переходячи від Набоніда до Кіра. [27]
Ситуація змінилася у 1854 році, коли Дж. Е. Тейлор виявив чотири циліндри в руїнах зикурата в Урі, які містили молитву Набоніда до богів. Так звані циліндри Набоніда оповідають: «Щодо мене, Набоніда, царя Вавилона, врятуй мене від гріха проти твого великого божества і подаруй мені довгі дні життя, а щодо Валтасара, мого старшого сина, мого нащадка, прищепи пошану до твого великого божества у його серце, і нехай він не скоює жодної культової помилки, нехай він буде насичений життям у достатку». [28]
У 1924 році було виявлено ще один напис під назвою «Перська віршована розповідь про Набоніда», в якому описується, як Набонід перестав поклонятися головному вавилонському богу Мардуку на користь бога сонця Сіна. Далі в ньому розповідається про «довгу подорож», яку здійснив Набонід, під час якої він «довірив армію своєму старшому синові, своєму первістку, війська в країні, які він наказом доручив його командуванню. Він усе відпустив, довірив йому царство, а сам вирушив у далеку дорогу». [29]
Ці написи підтверджують історичність Валтасара і те, що він був співправителем Вавилона. Отже, це цар, як пише Даниїл. Крім того, напис проливає світло на винагороду Валтасара за Даниїлове тлумачення написів на стіні: «Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпуру, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві» (Даниїла 5:29). Чому Даниїла призначили саме третім правителем у царстві? Найбільше, що міг запропонувати йому Валтасар, як співправитель під час відсутності свого батька, — це саме таке місце у владі.
Ілюстрація. Один із циліндрів Набоніда з Ура, на якому записані оновлення Набонідом зикурата бога Місяця Сіна, а також молитва за самого себе та його сина Валтасара. Фото: (The British Museum, London). Джерело:
https://www.worldhistory.org/…/king-nabonidus-clay…/.
«Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський» (Даниїла 5:30).
Вавилонська хроніка за 556–539 рр. до н. е., яку також називають Хронікою Набоніда, описує останні роки правління царя Набоніда та падіння Вавилона перед Кіром, царем Персії.
Хроніка свідчить: «Коли Кір воював біля Опіса на [берегах] Тигру проти армії Аккаду, жителі Аккаду відступили. Він забрав награбоване [і] вбив людей. На чотирнадцятий день Сіппар був захоплений без бою. Набонід утік. На шістнадцятий день Уґбару, намісник Ґутіума, і військо Кіра без бою увійшли до Вавилона. Після того, як Набонід відступив, він був схоплений у Вавилоні… Третього дня місяця арахсамна Кір увійшов до Вавилона». [30]
У цьому тексті є багато деталей, які узгоджуються з коротким біблійним описом падіння Вавилона (Даниїла 5:1-31). По-перше, місто Вавилон було «здобуто без бою». Це підтверджує розповідь Геродота, який описує, як перси перенаправили річку, яка впадала в місто та випливала з нього, так що рівень води впав, і ворожі солдати непомітно увійшли в місто, коли жителі були зайняті святом. [31]
Подібним чином, Даниїла 5:1 описує велике свято вночі, коли місто впало, і, що важливо, не згадує про битву: там просто стверджується, що Валтасар був убитий.
Крім того, Вільям Ши стверджував, спираючись на інші подробиці в тексті Хроніки Набоніда, що загадковий «мідянин Дарій», який став царем Вавилона (Даниїла 5:31), був не ким іншим, як Уґбару, генералом армії, який захопив місто. [32] Інші вчені, однак, ототожнювали мідянина Дарія з Кіаксаром II у Ксенофонта. [33]
Ілюстрація. Хроніка Набоніда. Хроніка описує останні роки правління царя Набоніда та падіння Вавилона. Фото: ChrisO / Wikimedia Commons / CC BY-SA 3.0
«І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського» (Даниїла 6:28).
Більшу частину свого життя Даниїл провів у Вавилоні. Він пережив правління шести вавилонських царів (Навуходоносора, Амель-Мардука, Нергал-Шарецера, Лабаші-Мардука, Набоніда/Валтасара), правління Дарія Мідянина та принаймні третій рік правління Кіра Великого (Даниїла 10:1). Він був безпосереднім свідком заяви наказа перського царя про те, що єврейський народ може повернутися до Єрусалима та відбудувати свій Храм (Ездри 1:1-4).
У 1879 році Хормузд Рассам виявив обпечений глиняний циліндр на руїнах Вавилона, можливо, в храмі Мардука. У 1970 році глиняний фрагмент у Вавилонській колекції Єльського університету було визнано частиною відсутньої частини того самого циліндра. [34] Циліндр Кіра, як стало відомо, має розміри 22,5 см на 10 см і має напис аккадським клинописом, що містить загальне проголошення Кіра Великого про те, що всі люди, які були в полоні у Вавилоні, можуть повернутися на свою батьківщину та відбудувати свої храми.
На циліндрі написано: «Я Кір, цар світу, великий цар, могутній цар, цар Вавилона, цар Шумеру й Аккаду… Від [Вавилона]… аж до регіону Ґутіум, священних центрів по той бік Тигру, чиї святилища були покинуті протягом тривалого часу, я повернув образи богів, які жили там, на їхні місця, і я дозволив їм жити у вічних оселях. Я зібрав усіх їхніх мешканців і повернув їм їхні житла. Нехай усі боги, яких я поселив у їхніх священних центрах, щодня просять Бела і Набу, щоби мої дні були довгими, і нехай вони заступаються за мій добробут». [35]
Циліндр Кіра підтверджує загальну державну політику Кіра, яка дозволяла вигнанцям повертатися до їхніх «жител» і дозволяла їм брати з собою своїх богів і відбудовувати свої «святилища». Як зазначає Браян Вуд: «Однак щодо єврейського народу, оскільки вони не мали ідолів, [їм] були повернуті золоті та срібні речі, вилучені з Храму. Конкретне проголошення, що стосується євреїв, задокументовано в Ездри». [36]
Хоча порівняно невелика група євреїв на чолі з Зоровавелем повернулася до Єрусалима, Даниїл цього не зробив. Можливо, через свій вік і посаду у вавилонських дворах він вирішив залишитися і виступати захисником Божого народу там, де він був. Залишається питання, чи мав Даниїл, мудрий чоловік, який процвітав у царських дворах у Вавилоні (Даниїла 6:28), якийсь вплив на рішення Кіра дозволити євреям повернутися до Єрусалима.
Ілюстрація. Циліндр Кіра. Циліндр містить розповідь про завоювання Кіром Вавилона в 539 році до нашої ери, а також його загальний указ, який дозволяв вигнанцям повернутися до своїх «жител», взяти з собою своїх богів і відбудувати їхні «святилища». Фото: Prioryman / Wikimedia Commons / CC BY-SA 3.0
1. Фрагменти книги Даниїла у сувоях Мертвого моря
«Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє» (Матвія 24:15).
Сьогодні багато хто сперечається, що книга Даниїла була складена десь у другому столітті до нашої ери, після виконання пророцтв, пов’язаних із Селевкідами та Маккавеями (Даниїла 9-12), а не написана в шостому столітті до нашої ери самим пророком. [37]
Відповідно до цієї теорії, книга Даниїла була написана, щоби підбадьорити єврейський народ у Маккавейський період (близько 168-165 рр. до н. е.). Цю пізню дату пропонують переважно на основі припущення сучасних учених про те, що надприродне передвіщення подій неможливе.
Наприклад, Сіблі Таунер стверджує: «Нам слід припустити, що видіння [Даниїла 8] в цілому є пророцтвом після факту [подій у пророцтві, що вже відбулися]. Чому? Оскільки люди не в змозі точно передбачити майбутні події на століття наперед, і сказати, що Даниїл міг це зробити, навіть на основі символічного одкровення, дарованого йому Богом і витлумаченого ангелом, означає кинути виклик визначеності людської природи». [38]
Однак відкриття копій книги Даниїла, датованих другим століттям до нашої ери серед сувоїв Мертвого моря, поставило під серйозний сумнів пізню теорію її створення. Дев’ять копій книги Даниїла, представлені 22 фрагментами, були виявлені серед сувоїв Мертвого моря, які підтверджують більшість розділів у біблійній книзі, а також посилання на книгу Даниїла в інших кумранських сувоях, таких як Флорілегій 4Q174). [39]
Очевидно, що кумранська громада вважала книгу Даниїла канонічною. Більше того, найдавнішу копію книгу Даниїла у сувоях Мертвого моря датовано другим століттям до нашої ери, у межах 50 років від передбачуваного її створення, як пропонує «теорія пізньої дати». [40] Однак просто не вистачило би часу, щоби книга була створена, поширена і прийнята як канонічна за такий короткий проміжок. Герард Хазел робить висновок: «Канонічне визнання книги Даниїла в Кумрані свідчить про більш раннє походження цієї книги, ніж у другому столітті до нашої ери». [41]
Книга Даниїла точно описує Вавилонське царство в шостому столітті до нашої ери. Письменник явно мав знання про вавилонську історію, невідому пізнішим авторам. Багато культурних і хронологічних деталей були б невідомі автору під псевдонімом, який жив би на понад 400 років пізніше. Ці десять відкриттів, серед іншого, свідчать про автентичність та історичність книги Даниїла.
1. Britannica, The Editors of Encyclopaedia. «The Book of Daniel». Encyclopedia Britannica, 20 Jul. 1998, Джерело: https://www.britannica.com/…/The-Book-of-Daniel-Old….
2. Gleason L. Archer. «The Hebrew of Daniel Compared with the Qumran Sectarian Documents» in The Law and the Prophets: Essays in Honor of Oswalt T. Allis, ed. John H. Skilton (Philadelphia: Presbyterian and Reformed Publishing, 1974), 470-81. Цит. у Randall Price and H. Wayne House, Zondervan Handbook of Biblical Archaeology (Grand Rapids: Zondervan, 2017), 179.
3. K. A. Kitchen,: The Aramaic of Daniel» in Nots on Some Problems in the Book of Daniel, ed. P.J. Wiseman, et al. (London: Tyndale, 1965). Джерело: https://biblicalstudies.org.uk/…/not…/daniel_kitchen.pdf.
7. Gleason L. Archer Jr. Daniel. The Expositor’s Bible Commentary. (Grand Rapids: Zondervan, 1985), 95-33.
8. Nigel Reynolds, «Tiny tablet provides proof for Old Testament.» Telegraph Media Group. July 13, 2007. Джерело: https://web.archive.org/…/www…/news/main.jhtml….
9. Holden, Joseph M. and Geisler, Norman. The Popular Handbook of Archaeology and the Bible (Harvest House Publishers, Eugene, Oregon, 2013), p. 362.
10. Nigel Reynolds, «Tiny tablet provides proof for Old Testament.» Telegraph Media Group. July 13, 2007. Джерело: https://web.archive.org/…/www…/news/main.jhtml….
15. Jean-Cleaude Margueron, trans. Paul Sager, «Babylon.» В The Anchor Bible Dictionary, ed. D.N. Freedman. (New York: Doubleday, 1992), 877.
17. Ідея про те, що Етеменанкі є джерелом для біблійної розповіді про Вавилонську вежу, ґрунтується на застарілій теорії про те, що перші п’ять книг Біблії були написані не Мойсеєм у 15 столітті до нашої ери, а скоріше в перську епоху (або пізніше) певною групою єврейських священиків, які винайшли славну передісторію свого народу. Проте є вагомі підстави вважати, що саме Мойсей написав П’ятикнижжя. Кеннет Кітчен у своїй книзі «Про достовірність Старого Завіту» (Kenneth Kitchen, On The Reliability of the Old Testament) продемонстрував, що занадто багато деталей у П’ятикнижжі точно відображають світ бронзового віку. Вони були б невідомі умовній групі священиків, що жили в Персії понад 1000 років потому, але були дуже знайомі автору, який писав того часу, наприклад Мойсею. Зокрема, численні деталі в тексті відображають обізнаність у єгипетській культурі бронзового віку, що має сенс, якщо зрозуміти, «Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22). Крім того, у стародавньому світі було багато зикуратів, включаючи біблійну Вавилонську вежу та пізніший Етеменанкі у Вавилоні.
18. Jean-Cleaude Margueron, trans. Paul Sager, «Babylon.» In The Anchor Bible Dictionary, ed. D.N. Freedman. (New York: Doubleday, 1992), 878.
20 John C. Lennox, Against the Flow: The Inspiration of Daniel in an Age of Relativism.» (Oxford, Monarch Books, 2015), 33.
22 Study note on Dan. 6:7, in ESV Archaeology Study Bible, ed. John Currid and David Chapman (Wheaton: Crossway, 2018), 1214.
24 Andrew E. Steinmann, From Abraham To Paul: A Biblical Chronology. (St. Louis: Concordia Publishing House, 2011), 173.
25 Bryan Windle, «Nebuchadnezzar: An Archaeological Biography.» Bible Archaeology Report. Oct. 17, 2019. Джерело: https://biblearchaeologyreport.com/…/nebuchadnezzar-an…/.
28 Clyde E. Fant and Mitchell G. Reddish, Lost Treasures of the Bible. (Grand Rapids: William B. Eerdmans Publishing Company, 2008), 233.
31 Herodotus, Histories, 1.191.
32 William H. Shea, «Nabonidus Chronicle: New Readings and the Identity of Darius the Mede.» Journal of the Adventist Theological Society, 7/1 (Spring 1996): 1-20. Джерело: https://www.andrews.edu/…/Journal_of…/1996/1996_01.pdf.
34. Clyde E. Fant and Mitchell G. Reddish, Lost Treasures of the Bible. (Grand Rapids: William B. Eerdmans Publishing Company, 2008), 267.
36 Bryan G. Wood, «The Ongoing Saga of the Cyrus Cylinder: The Internationally-Famous Grande Dame of Ancient Texts.» Associates for Biblical Research. Джерело: https://biblearchaeology.org/…/2877-the-ongoing-saga-of….
37 Randall Price and H. Wayne House, Zondervan Handbook of Biblical Archaeology (Grand Rapids: Zondervan, 2017), 177.
38. W. Sibley Towner, Daniel. Interpretation: A Bible Commentary for Teaching and Preaching (Louisville: John Knox Press, 1984), 115.
39. Randall Price and H. Wayne House, Zondervan Handbook of Biblical Archaeology (Grand Rapids: Zondervan, 2017), p. 177-178.
40. Gerhard Hasel, «New Light on the Book of Daniel from the Dead Sea Scrolls.» Associates for Biblical Research. July 31, 2021. Джерело: https://biblearchaeology.org/…/3193-new-light-on-the….
41. Там же.