Церковні лідери закликають відстоювати ідеал, служачи людям, які перебувають у армії.
Історичні огляди, поглиблене текстологічне дослідження Біблії, жваві панельні дискусії, тверезі міркування і навіть сльози в очах деяких. Усе це мало місце, коли понад 100 керівників адвентистського капеланського служіння та лідери Церкви зібралися на конференцію Церкви адвентистів сьомого дня «Служіння пов’язане з Військовими питаннями» 10 та 11 квітня 2019 року.
Захід, що відбувся у штаб-квартирі всесвітньої Адвентистської церкви в Сільвер-Спрінг, штат Меріленд, США, був спрямований на те, щоб підвищити поінформованість про офіційну позицію деномінації щодо військової служби і з’ясувати, як її застосовувати в умовах дедалі складнішої та постійно змінюючоїся міжнародної обстановки.
Чітка офіційна позиція церкви
Історична позиція адвентистів щодо військової служби зрозуміла, нагадав присутнім у своєму вступному слові президент Генеральної Конференції Адвентистської церкви Тед Вільсон.
“Позиція церкви – одна з невоюючих”, – сказав Вільсон, коротко розглянувши формування позиції церкви під час громадянської війни в США на початку 1860-х років.
За словами Вільсона, ця позиція ґрунтується на вірності адвентистів сьомого дня та має основу у їхніх стосунках із Богом. Цитуючи офіційні заяви церкви на цю тему, він зазначив: «[Наша] співпраця з Богом через Ісуса Христа, який прийшов у цей світ не для того, щоб руйнувати життя людей, а щоб врятувати їх, змушує адвентистів сьомого дня відстоювати позицію тих, хто не воює, слідуючи своєму божественному Вчителю, не забираючи людське життя, але роблячи все можливе для його спасіння».
З ним погоджується директор Відділу зовнішніх зв’язків та релігійної свободи Адвентистської церкви
Ганун Діоп.
«Ісус обрав ненасильство, і адвентисти сьомого дня повинні відповідати цьому ідеалу послання та місії Ісуса», – наголосив він.
«Програма дій Владики Миру досі має сприйматися серйозно тими, хто приймає Його як Господа і Спасителя».
Адвентисти сьомого дня, додав Діоп, мають історичну причину для цього. «Реформація не призвела до абсолютної відмови від насильства, як це зробив Ісус, — нагадав він учасникам, — але як спадкоємці Реформації, адвентисти сьомого дня мають наголошувати на ідеалах Ісуса до Його Другого пришестя і повного відновлення».
Девід Трім, директор Управління архівів, статистики та досліджень Адвентистської церкви, поділився деякими документами, які показують, що розуміння історичної позиції адвентистів не завжди було таким чітким.
«Навіть коли церква відстоювала становище невоюючої, є деякі свідчення того, що одні члени розуміли це як заборону на носіння зброї, тоді як для інших це означало не вступати в армію навіть як помічники. [наприклад, медичний персонал або кухарі]».
Трім також послався на позицію співзасновниці Адвентистської церкви Еллен Уайт, позицію якої він визначив як прагматичну. Він зазначив, що вона писала проти активної участі у війні, хоча вона охоче підтримувала, заохочувала та молилася з молодими людьми, які призивалися на військову службу.
Обережний баланс
Церковні лідери заявили, що акцент Адвентистської церкви на її позиції як не воюючої, не означає, що люди, які вирішили служити в армії, ігноруватимуться.
«Незалежно від особистого вибору, вкрай важливо, щоб ніхто не почував себе приниженим через своє рішення служити» – на що вказує одна з цілей конференції.
Цю думку підтримав Т. Вільсон. Відзначивши, що в деяких країнах військова служба є обов’язковою, він сказав, що церква не повинна відмовлятися від тих, хто закликається на військову службу.
«Ми повинні бути готові найкраще служити тим, хто з тих чи інших причин вирішив служити в армії», – сказав він.
Як вважає директор Служення Адвентистських Капеланів Всесвітньої церкви Маріо Себальос, це те, що підкріплено діями Всесвітньої церкви, включаючи голосування, проведене на Осінній раді комітету Генеральної Конференції в Мехіко в 1972 році.
Це твердження не є жорсткою позицією, яка зобов’язує членів церкви, але є вказівкою, що дозволяє окремому члену Церкви вільно оцінювати ситуацію для себе».
“Без цього компонента ми можемо створити неправильне враження про позицію Церкви”, – сказав Себальос.
Етичні та практичні міркування
Після ранкових заяв Вільсона, вдень, групи обговорювали деякі питання пов’язані з розбіжності між Божим ідеалом, позицією Адвентистської церкви та деякими реаліями «на місцях».
За словами Пола Андерсона, директора Служби адвентистських капеланів (АКС) Північної Америки, підтримка позиції як сторони, що не воює, не означає ігнорування деяких складних реалій по всьому світу. “Є час і місце для хороших людей, щоб відстоювати добро”, – сказав він.
Натомість церковні лідери на групових дискусіях неодноразово висували на перший план поняття «моральні збитки».
“Ми не запрограмовані вбивати іншу людину”, – підкреслив Себальос при визначенні терміну.
«Це моральна ціна, яку треба заплатити», — додав він, маючи на увазі високий рівень самогубств ветеранів і, в деяких випадках, прагнення продовжувати вбивати.
Яка роль капелана у цьому контексті? “Капелан завжди повинен бути голосом розуму, що вказує на Божий ідеал світу”, – сказав Андерсон. «Водночас ми не повинні змушувати людей вірити, що наше розуміння реальності є єдиним можливим розумінням».
Наголошуючи на складності деяких реальних ситуацій, Андерсон також закликав до співчутливого підходу при служінні ветеранам і тим, хто пережив травму.
«Ми повинні йти з [ветеранами і тими, хто вижив], тому що моральна травма не гоїться», — сказав він. «Наша робота як священнослужителів — допомагати людям шукати, сподіватися та відкривати сенс їхнього життя».
Керівник відділу здоров’я Адвентистської церкви Пітер Лендлес згоден з цим. Декілька десятиліть тому Лендлес, який служив військовим лікарем, пережив вибух, який підкинув його на 9 метрів вгору і забрав життя його партнера.
«[Як у тих, хто вижив] у нас має бути мета, покликання», — сказав він, захоплений емоціями. «У моєму житті це надало невідкладного характеру моєму служінню».
Що слід врахувати перед зарахуванням на службу
Водночас, у світлі проблем, пов’язаних із служінням ветеранам, підкреслив Лендлес, молоді люди, які планують вступити на військову службу, повинні усвідомлювати усі наслідки.
«Ми повинні допомогти людям зрозуміти, що на них чекає, тому що моральні збитки рідко оминають [воїнів, що воювали]», — сказав він.
У розумінні Андерсона, «принцип невоюючої сторони» має стати складовою виховання дітей у ранньому віці. “Якщо ми хочемо, щоб наші діти не брали участь у бойових діях, ми не можемо почати навчати їх цьому, коли їм виповниться 18 років”, – сказав Андерсон. «Буде надто пізно». Навпаки, він рекомендував «починати, доки вони молоді».
Засуджуючи поширення жорстоких відеоігор, Андерсон закликав присутніх допомогти молодим людям охороняти підступи до їхніх душ. “Ми повинні наставити наших дітей не вчитися харчуватися насильством”, – сказав він.
Маркос Паседжі, Adventist Review
За матеріалами офіційного сайту Української уніонної конференції Церкви адвентистів сьомого дня
