У суботу, 18 жовтня 2025 року, громада Церкви адвентистів сьомого дня Умані урочисто відзначила 120-річчя від часу появи адвентистського руху в цьому місті. Подія стала не лише святом історичної пам’яті, але й днем щирої подяки Господу за роки благословенного служіння, вірності та зростання.
You might also like
Святкування розпочалося переглядом короткого відео, яке нагадало присутнім шлях громади від перших зібрань віруючих до сьогоднішнього активного духовного життя. Кадри історії, архівні фото та свідчення старших членів церкви зворушили кожного — адже це 120 років віри, витривалості й Божого провидіння.
Увесь святковий день був пронизаний прославленням Бога. У піснях славили Його діти, молодіжні групи, хор, а також окремі виконавці. Особливою окрасою свята став духовий оркестр, який виконав кілька урочистих гімнів, наповнюючи молитовний будинок піднесеною атмосферою вдячності й величі.
Після вступної частини з вітальним словом до присутніх звернулися: представник Української уніонної конференції Церкви адвентистів сьомого дня, секретар пасторської асоціації, В’ячеслав Корчук та президент Дніпровської конференції, — Микола Бойко. Вони висловили щирі побажання подальших Божих благословень, наголосивши, що 120 років, це не просто історія, а переосмислення минулого в якому Господь благословив появу та розвиток церкви на цих теренах.
Далі слово мали вісім пасторів, які у різні роки несли служіння в уманській громаді.
Іван Корунець згадав часи початку релігійної свободи в Радянському Союзі, купівлю земельної ділянки під молитовний будинок та перші великі євангельські кампанії.
Василь Сульженко пригадав період активного будівництва дому молитви, євангельські компанії в місті та місцях позбавлення волі, коли громада зросла від 70 до 720 членів.
Олександр Діденко передав тепле відеопривітання зі США.
Яків Росляк підкреслив, що Господь веде церкву крізь зміни поколінь, даруючи нові обличчя та нові можливості для служіння.
Олег Яковенко поділився досвідом започаткування другої громади в Умані.
Вадим Литвинюк нагадав про період пандемії та початку повномасштабної війни, коли церква активно займалась волонтерством і допомогою переселенцям.
Сергій Біда наголосив, що перша й друга громади, адвентистська школа та молодь — це одна велика духовна родина.
Завершив вітання Микола Науменко, який нещодавно розпочав служіння в Умані, висловивши вдячність за прийняття й зазначивши, що вже відчуває себе частиною історії місцевої церкви.
Після виступів пасторів громада висловила подяку кожному, подарувавши пам’ятні сувеніри з логотипом церкви.
До слів привітання також запросили головного архітектора Олександра Вахламова та старшого прораба Леоніда Чорного, які безпосередньо керували будівництвом будинку молитви. Словом також поділилась сестра Лія Горкун, яка відповідала за кухню під час будівельних робіт.
Кульмінацією святкової програми стала проповідь В’ячеслава Корчука. У своєму слові він підкреслив, що цей день передусім свято подяки Богу і всім, хто служить сьогодні, продовжуючи працю попередніх поколінь. Пастор нагадав, що кожен служитель зробив свій внесок у розбудову віри, а головне завдання нинішнього покоління — пам’ятати той шлях, яким вів нас Господь. У центрі проповіді прозвучали слова з 2 Коринтян 4:6: «Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! – освітив наші серця». Проповідник закликав присутніх бути Божим світлом у цьому світі, не говорити «але я», а говорити «але Бог», адже з Ним можливо більше.
Завершальним акордом богослужіння стала спільна молитва всіх присутніх пасторів — подяка за пройдений шлях і прохання про Боже благословення на подальше служіння громади.
Після офіційної частини всі присутні отримали пам’ятний календар та шматочок солодкого коровая, як символ радості й спільності та зробили одне загальне фото. Після загальної фотосесії, біля двох фотозон — на сцені та у фойє — відбулися теплі зустрічі, обійми та фото на згадку. Гості, що прибули з інших міст, мали змогу спуститися до нижньої зали, де для них було підготовлено смачне частування.
Свято 120-річчя стало справжнім свідченням Божої вірності, вдячності поколінь і натхнення на подальше служіння. Як і сто двадцять років тому, церква в Умані залишається світлом для свого міста — світлом віри, любові та надії.
Матеріал підготував: Костя Уманський
Фото: Вікторія Дроговоз
