Марина, війна завжди приносить людям тільки біль і страждання. Багатьом людям довелося покинути свої рідні міста й оселі.
Чи багато переселенців приїжджає до Вас, і з яких областей вони переважно?
Так, до міста приїжджає багато переселенців, здебільшого транзитом, залишається десь третина. За офіційною статистикою, Кіровоградщина прийняла 71 тисячу переселенців, 16 тисяч залишилися в нашій області, десь 8 тисяч з них в Кропивницькому. Здебільшого це люди з Харкова, Харківської і Миколаївської областей, є і з Бахмута, Маріуполя, Бердянська…
You might also like
Якою мовою спілкується більшість переселенців?
Щодо мови ситуація досить цікава.
Кропивницький, як місто, україномовний десь наполовину.
Однак віруючі сестри, що спілкуються з переселенцями, усі україномовні, то ж відповідати їм українською намагаються десь відсотків 80 відвідувачів. Навіть з тих переселенців, хто спілкується російською поки що жоден не сказав, що не розуміє української.
А оскільки ми надаємо й інформаційну підтримку, то є ті, хто запитував про безплатні курси української.
Як починалося це служіння? Що спонукало вас до дії?
Ми почали допомагати, коли у нас не було нічого, крім бажання служити Богові і людям. Спочатку ми відкрили для біженців Молитовний будинок, хоч він у нас маленький. Багато хто з членів церкви надали свої домівки для переселенців, які потребували тимчасового прихистку.
Святослав Ніколов, член адвентистської церкви в Кропивницькому, у своєму будинку від початку повномасштабного вторгнення надав тимчасовий прихисток понад 2000 людей.
Йому 42 роки, він майстер по ремонту взуття. Люди здебільшого залишались на ніч, інколи на кілька днів, поки
знайдуть постійне житло.
Ми робили це тільки тому, що треба було щось робити. Ні коштів, ні гуманітарки в той час ми не мали. І Господь давав сили 24/7 об’єднувати людей, надавати логістичну та інформаційну підтримку.
Згодом з’явився Зошит Подяк. Його принесла дівчина переселенка, у якої підросло маля і вона прийшла обміняти одяг, який став замалим, на більший. Ми всі були здивовані, коли вона сказала: “Дайте людям можливість хоч би подякувати…”
І, це надихає і утверджує в тому, що ми робимо все правильно.
Ви чули різні відгуки, бачили багато різних людей, слухали усілякі історії. Чи додає вам це віри у краще майбутнє, так само як і ви додаєте віри людям, які приходять до вас. І чи опускаються у вас руки або може виникають якісь депресивні думки, що саме стосуються вашої роботи?
Депресивних думок у нашої команди немає, ми знаємо що доля людства у руках Ісуса Христа, віримо, що Він використовує нас якнайкраще для майбутнього. Звісно, є багато питань до Бога, але є віра.
Скільки людей у вашій команді?
Постійно залучених – семеро, ще 10 тих, хто допомагає час від часу. Вся громада підтримує нас молитвами.
Щоб Ви розуміли, середній вік членів нашої громади 61 рік.
Ще допомагають троє людей, які не належать до церкви.
З цього всього в мене складається думка, що ви не просто допомагаєте людям, а ще й ділитися з ними своєю вірою. Ви допомагаєте людям з самого початку війни?
З 24 лютого почали допомагати з тимчасовим прихистком і логістикою: як дістатися, у кого зупинитися, хто міг би зустріти?
Потім шукали, привозили, та роздавали гуманітарну допомогу.
А коли зрозуміли, що здатні шукати можливості і допомагати постійно, створили форму в інтернеті для реєстрації.
Тих, кому потрібна допомога, ставало все більше. Почали робити видачі безпосередньо в Домі молитви, розповідати про те, хто ми, чому ми це робимо, що Господь нам допомагає.
Цікаво, що форму постійно змінюємо, наразі додали графу “Молитовні прохання”
До вас приходять різні люди, можете згадати якусь історію, яка вас справді вразила?
Насправді таких історій чимало.
Дівчинка п’яти років, з Харкова, попросила показати їй місто, “а то ми скоро переможемо, а міста я так і не побачу”.
Багато розповідала про свого папугу, і запитувала, як Бог розуміє мови усіх людей і тварин, надсилала свої малюнки.
Як ви потрапили у чат-бот міської ради?
Я не знаю. Швидше за все вони моніторять тих, хто надає допомогу.
Там є перелік волонтерів, організацій, зокрема і церков, які пропонують допомогу.
Туди потрапили і перша, і друга громади Церкви адвентистів сьомого дня м. Кропивницького.
Для контакту в ІІ-й громаді є телефон пастора Сергія Сугака, а в нас спочатку було посилання на мою особисту сторінку в фейсбуці, бо саме там я писала перші пости про можливість отримати допомогу.
З часом змінили посилання на електронну форму реєстрації для отримання допомоги.
Бажаю вам щастя, успіхів, ви дійсно робите велику справу, я вірю у ваш успіх і в те, що завдяки таким людям, як ви, наше майбутнє стає дедалі світлішим.
Дякую Вам!
Навзаєм!
І я Вам щиро дякую!
Бажаю яскравих вражень, благословенних подій, втілення мрій і безмежного щастя на славу Божу!
Нехай кожен день буде сповнений добром, радістю і присутністю Господа!
Питання – Данило Гаркавченко
Опубліковано:
https://adventist.ua/news/ukraine/Kropyvnytskyi-adventyst-za-chas-viiny-rozmishchuvav-na-nichlih-bilshe-2000-pereselentsiv/
