Амелія була молодою жінкою, яка всім серцем любила Ісуса і довіряла Йому.
Зазвичай вона знаходила силу і радість у їхній дружбі. Але останнім часом їй було важко.
Вона втратила роботу, її хлопець розлучився з нею, а член сім’ї, якого вона дуже любила, помер.
Вона почувалася сумною й розгубленою — чого вона ніколи раніше не відчувала.
Чому зі мною все це відбувається? — дивувалася вона.
You might also like
Одного вечора Амелія сиділа на своєму ліжку, а по її щоках котилися сльози. Вона потребувала допомоги та надії. Вона помітила свою Біблію, яка лежала на її нічній тумбочці, і, взявши її, відкрила на випадковій сторінці, молячись знайти підбадьорення.
Її погляд зупинився на вірші з книги пророка Єремії 29:11: «Адже лише Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри про ваш спокій, а не про лихо, аби забеспечити вас добробутом у майбутньому та надією» .
Коли її палець зупинився на цих словах, вона посміхалася крізь сльози. Цей вірш був саме тим, що їй було потрібно.
Він сказав їй, що Бог розуміє, через що вона проходила, і навіть коли життя було важким, Він мав для неї план, план, який включав майбутнє, сповнене надії.
Амелія продовжувала читати. Вона звернулася до книги Буття й прочитала історію Йосипа.
Яке у нього було важке життя!
Його брати погано поводилися з ним і навіть продали його в рабство. Пізніше його посадили до в’язниці за те, чого він не робив!
Але він ніколи не втрачав віри в Божий план щодо нього. Завдяки дивовижним чудесам Йосип став другим за значущістю правителем усього Єгипту і врятував усю країну.
Амелія розуміла, що навіть у справді важкі часи Бог буде з нею, формуючи та готуючи її до чогось доброго, чого вона ще не могла побачити.
Того вечора Амелія, кутаючись у свої ковдри, дякувала Богові за те, що має обіцянку надії, за яку треба триматися. Він ніколи не залишить її боротися саму.
Наступного тижня Амелія приєдналася до групи вивчення Біблії у своїй церкві разом з іншими людьми, які пережили важкі часи. Вони говорили про свою боротьбу і про те, як вони знайшли силу в Ісусі.
Хтось прочитав вірш з послання Римлянам 8:28: «Знаймо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передьаченням, все сприяє до добра».
Незважаючи на те, що це було важко зрозуміти, Амелія знала, що якимось чином Бог принесе щось хороше з того, через що вона проходила.
Нелегко було жити далі. Деякі дні були справді важкими, і Амелія все ще відчувала сум, хоча знала, що Бог з нею. Одного разу вона прочитала в Біблії про жінку-самарянку, яка намагалася знайти щастя, і якій Ісус запропонував те, що назавжди зробить її справді щасливою .
Після розмови з Ісусом жінка була настільки схвильована, що побігла і розповіла всім своїм друзям про Нього — як Він знав про неї все, але так само піклувався про неї. Життя жінки повністю змінилося.
Це підштовхнуло Амелію до думки служити іншим.
Вона почала працювати волонтером в притулку для бездомних жінок і дівчат. Грала з ними в ігри, готувала їжу, водила їх по магазинах і проводила щотижневе вивчення Біблії.
Поділившись власною історією важких часів, вона розповіла їм про силу, яку вона знаходила у своїй дружбі з Ісусом.
Уривок з Другого послання до Коринтян 1:3, 4 став її улюбленим біблійним віршем:
«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи.
Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих».
Амелія виявила, що, допомагаючи іншим, вона не почувалася так сумно! Можливо, це було «добро», про яке вона читала у посланні до Римлян 8:28, або, можливо, це було те, чим вона мала поділитися з жінками та дівчатами з притулку.
Амелія продовжувала шукати Божого керівництва у своєму житті. Вона знайшла текст у 43-му розділі книги пророка Ісаї, який говорив: «Не бійся, бо Я тебе викупив, назвавши тебе на ім’я, — ти Мій. Коли переходитимеш через води, — Я буду з тобою, через ріки, вони тебе не потоплять. Якщо будеш йти крізь вогонь, — не попечешся, і полум’я тебе не обпалить” (вірші 1, 2).
У цих словах вона знайшла розраду. Незважаючи на те, які важкі часи їй довелося зустріти, вона знала, на кого могла покластися. Її смуток перетворився на радість від допомоги іншим; її зневіра перетворилася на рішучість; і цей маленький шепіт сумніву в її розумі перетворився на непохитну віру, тому що вона знайшла свою силу та особистість в Ісусі. Вона була Божою дитиною, яку любили й плекали безмежно.
За матеріалами Adventist World
Переклад Левін Д
