Автор: Галина Штеле
Михайло (Михал) Бєліна Чеховський народився у селі неподалік Кракова в 1818 році в сім’ї польських католиків і став католицьким священиком у віці 25 років.
У жовтні того ж року він домагався аудієнції у Папи Григорія XVI, щоб висловити свої побоювання з приводу невідповідності між біблійним вченням та способом життя священиків.
Однак його бажання реформувати католицьку церкву не зустріли добре. Збентежений, він почав брати участь у русі польських патріотів, поєднуючи цю діяльність зі служінням у парафіях католицької церкви. 1
You might also like
Під час служби в Лансі, Швейцарія, Чеховський познайомився з протестантом Жан-Жаком Катоном Шенев’єром, пастором реформатської національної церкви в Женеві. 2
Через сім років після того, як він став священиком, у вересні 1850 року Чеховський подав у відставку і одружився з Марі Віржіні Де Ла Войт.
Наступного року пара переїхала до Америки і оселилася в Монреалі, де Чеховський працював палітурником і баптистським священиком.
У 1856 році Чеховський був присутній на таборах у Перрі Міллс, штат Нью-Йорк, і був вражений адвентистською звісткою про швидке друге пришестя Ісуса. Через рік він переїхав до Фіндлі, штат Огайо, і відвідав ще одне табірне зібрання. Там він прийняв суботу та приєднався до адвентистської церкви. Він почав працювати серед франкомовних людей на півночі Нью-Йорка та Вермонту разом з Денієлом Т. Бурдо, іншим адвентистським служителем.
Служіння в Європі
Чеховський бажав донести вістку про швидке пришестя Ісуса до своїх земляків з Польщі та до представників інших європейських народів. Для цього він переїхав і деякий час працював у Нью-Йорку, намагаючись зв’язатися з французами, поляками, італійцями, шведами та німцями.
Ще в 1858 році, у листі до Джеймса та Елені Уайт, він висловив своє бажання поїхати в Європу як місіонер, але церква, на той час, ще не була готова послати місіонера за кордон. До того ж керівники ГК були стурбовані своєрідним відношенням Чеховського до питань управління фінансами. Не злякавшись, Михайло отримав кошти від адвентистів першого дня і 14 травня 1864 року відплив до Європи зі своєю дружиною, чотирма дітьми та секретарем Енні Елізою Батлер.
Вальденські долини в Італії стали його першим місіонерським полем. Невелика громада віруючих у Торре Пелліче та його околицях сформувалася ще до його від’їзду у Швейцарію у вересні 1865 року.
Відомими італійськими новонаверненими були Катрін Ревель, яку часто називають першою жінкою, що стала дотримуватися суботи в Європі, і Жан Гейме, який надав велику допомогу в підготовці та перекладі трактатів та інших публікацій.
Чеховський залишив віруючих в Італії під наглядом свого нового співробітника Франсуа Бессона, але відвідав їх у листопаді 1867 року, перетнувши французькі Альпи пішки по глибокому снігу.
У Швейцарії Чеховський працював не покладаючи рук, відвідуючи міста та села, особливо в районі озера Невшатель, де він оселився зі своєю родиною. Його перша новонавернена, пані Пігерон, була охрещена вночі при світлі ліхтаря у лютому 1866 року.
Влітку 1866 року Чеховський здійснив свою мрію, опублікувавши перший номер щотижневої газети L’Evangile Eternel (Вічне Євангеліє). 3
Вона стала першою адвентистською публікацією, поширеною в Європі та розісланою до Швейцарії, Італії, Франції, Англії, Голландії, Німеччини, Польщі та Угорщини. 4
Статті у виданні публікувалися до 1868 року.
Побачивши велику цінність публікацій, Чеховський друкував на додаток до щотижневої газети пророчі таблиці, трактати та брошури, деякі з яких були написані американськими адвентистами 5 .
Один із його новонавернених, Девід Ханхардт, активно розповсюджував літературу в гірських селах та під час зустрічей Чеховського.
У 1867 році було надрукувно 80-сторінкову брошуру про суботу німецькою мовою. Це було важливо для бесід із німецькими баптистами, які запрошували адвентистів на свої зустрічі та конгреси.
Під керівництвом Чеховського було створено перше адвентистське місіонерське товариство у Швейцарії. Але найвпливовіша група, яку він організував, знаходилася в Трамелані, довкола родини Альбера Війєм’є. 6 Ця група стала першою адвентистською громадою у Європі.
Чеховський казав, що учасники «були сильними у Господі, подаючи чудовий приклад усім навколо». 7
Михайло багато подорожував Європою, читаючи лекції з адвентистськиого вчення та пророцтв. Чеховський мав дар спілкуватися з впливовими людьми, такими як Луї Кошут, колишній диктатор Угорщини, з яким він поділився пророчою картою і L’Evangile Eternel .
Не дарма
Часто живучи на межі бідності та боргів, сім’я Чеховських пережила безліч поневірянь під час свого служіння в Європі. У березні 1867 року їхній будинок згорів.
Коли Трамеланська церква приєдналася до Генеральної Конференції АСД, фінансування від адвентистів першого дня припинилося. Їх не влаштовувало, що Чеховський проповідував суботу та інші адвентистські вірування.
У березні 1870 року банк забрав його нещодавно збудований будинок з конторою та друкарнею, а через кілька місяців після цього померла його дружина.
На початку 1869 Михайло переїхав до Австро-Угорської імперії, щоб поправити своє фінансове становище. За кілька місяців він організував сім великих груп у Будапешті та його околицях. Потім він переїхав до Румунії, де провів останні сім років свого життя.
Тома Аслан та його родина стали першими наверненими Михайла та ядром майбутньої Адвентистської церкви в Румунії. Наприкінці 1872 року у Питешть налічувалося більше десяти адвентистів.
Адвентисти Західної України вважають, що саме в цей час Чеховський приніс адвентистське послання до Чернівців.
На початку 1876 року Чеховський перебував у Відні, можливо, у пошуках лікування, і знепритомнів на вулиці. Його доправили до лікарні, де він помер за три тижні; його поховали на міському цвинтарі 27 лютого 1876 року.
Сім’я Чеховських заклала фундамент адвентистської церкви в Європі, посіявши насіння через проповіді та публікації.
Коли Джон Н. Ендрюс прибув на свої перші збори віруючих у Невшателі 1 листопада 1874, на зустрічі були присутні представники з семи регіонів: Трамелан, Шо-де-Фон, Ле-Локль, Флер’є, Невшатель, Б’єн і Бактен. 8 Зусилля Чеховського не пройшли даремно.
Фото надано Управлінням архівів, статистики та досліджень Генеральної Конференції адвентистів сьомого дня
Посилання:
1 М.Б. Чеховський, Захоплюючі та повчальні події: п’ятнадцятирічний досвід роботи римсько-католицьким священнослужителем та священиком (Бостон: опубліковано для автора, 1862 р.), с. 1–158.
2 Альфред Фелікс Вошер-Роша, «Майкл Бєліна Чеховський: самовідправлений місіонер АСД до Європи, 1818-1876 рр.» (Доповідь, Еллен Г. Уайт Естейт, Генеральна конференція АСД), стор 2. 2.
3 L’Evangile Eternel 1, вип. 1 (червень 1866 р.), отримано з http://www.archivesadventistes.net/EtageresNumeriques/EvangileEternel/Vol1No1Juin1866.pdf.
4 М.Б. Чеховський, «Місіонерські листи зі Швейцарії. Номер тринадцять», Світова криза 24, вип. 7 (9 січня 1867): 66, 67.
5 А.В. Олсон, «Південноєвропейський дивізіон», Advent Review і Sabbath Herald, 4 травня 1944, стор. 5. 7.
6 М.Б. Чеховський, «Місіонерські листи зі Швейцарії. Номер дев’ятнадцятий», Світова криза 26, вип. 6 (23 жовтня 1967 р.): 22.
7 М.Б. Чеховський, «Місіонерські листи зі Швейцарії. Номер вісімнадцять», Світова криза 26, вип. 18 (25 вересня 1967 р.).
8 Джон Війєм’є, «Ранні дні послання в Європі», Advent Review та Sabbath Herald, 28 березня 1929 р., стор. 11, 12, взято з https://documents.adventistarchives.org/Periodicals/RH/RH19290328- В106- 13.pdf.
Галина Штеле – менеджер з досліджень та оцінки Управління архівів, статистики та досліджень Генеральної конференції.
За матеріалами Adventist Review
