Кілька років тому назад я обговорював з групою студентів тему Божої любові у працях Еллен Уайт (1827–1915). Один студент відповів: “Я познайомився з творами Еллен Уайт через групу, яка була дуже орієнтована на закон, і тому мені важко знайти там любов Бога”.
На мій досвід, більшость підлітків і молодих людей важко знайомилися з трудами Еллен Уайт, оскільки їх часто використовували як зразок чистого вчення, еталон вірного тлумачення і бездоганного правила в питаннях способу життя. Тільки коли вони самі спробували читати її твори, їх сприйняття покращилося.
Це порушує питання про те, як ми повинні знайомити людей із працями цієї видатної історичної особистості, яка відіграла важливу роль у заснуванні Церкви адвентистів сьомого дня і досі впливає на життя багатьох людей.
З чого почати?
Хтось може запитати: “Еллен Уайт так багато написала. З чого мені почати?”
Багато читачів, які жили в той час, знали її особисто, зустрічалися з нею або читали її статті в адвентистських періодичних виданнях того періоду. Як правило, вони знали про центральні мотиви та повторювані теми у її виступах і листах, що дозволяло їм читати її книги на тлі цих знань.
Сьогодні ніхто не може претендувати на те, що особисто знав, зустрічав чи чув Еллен Уайт. Без цього досвіду ми не можемо зрозуміти те, що вона написала спеціально для людей що жили в той історичний період. Таким чином, написане нею часто невірно розуміють та неправильно використовують.
Хоча ми не можемо отримати безпосередній досвід спілкування з Еллен Уайт, який був у її сучасників, я вважаю, що ми можемо підійти до її праць таким чином, який дозволить нам розвинути аналогічну точку зору. Цей метод заснований на тому факті, що деякі з її творів були написані спеціально для адвентистської аудиторії, тоді як інші твори були написані для широкої аудиторії, як адвентистської, так і неадвентистської.
У той час як останній набір творів не вимагав будь-яких знань про Еллен Уайт як особу або її заяви про божественне натхнення, публікації для адвентистської аудиторії могли очікувати принаймні на базове розуміння цих моментів. Я пропоную почати з творів, які не вимагають будь-яких попередніх знань про Олену Уайт.
Твори для широкої аудиторії
У цій категорії є роботи з низки тем, таких як: спасіння, Ісус, космічний конфлікт, освіта та здоров’я.
Її основні ідеї стають особливо помітними в міру нашого просування, що дозволяє нам побачити, як вони пронизують усі її твори.
Хорошою відправною точкою для її найважливіших ідей є книга «Шлях до Христа», вперше опублікована у 1892 року євангелічним видавцем Флемінгом Х. Ревелом. Написана з уесліансько-армініанської точки зору, ця невелика книга, присвячена відродженню, є прекрасним описом Божого характеру і пропонує практичні кроки про те, як стати і залишитися християнином. У книзі пояснюються багато ключових тем і акцентів її служіння загалом — любов, щирість, духовність, посвята, зростання, радість.
До служіння Е. Уайт призвела пристрасть до Ісуса та Писання, спілкування з іншими людьми. Основна увага в її розповіді про космічний конфлікт приділяється Ісусу як найвищому прояву безкорисливої любові Бога, зосередженої на інших.
«Бажання віків» (1898), «Думки з гори благословення» (1896) і «Наочні уроки Христа» (1900) присвячені особистості, життю, вченню і смерті Ісуса.
Дві останні книги, що охоплюють Нагірну проповідь і притчі, спочатку призначалися для включення до «Бажання віків», але оскільки ця книга стала занадто великою, вони були опубліковані окремо.
Інші її книги про космічний конфлікт – “Патріархи і пророки” (1890 р.), “Пророки і царі” (1917 р.), “Дії апостолів” (1911 р.) і “Велика боротьба” (1888, 1911 рр.) — обертаються довкола характеру Божої любові. Використовуючи слова «Бог є любов» як перші слова в «Патріархах і пророках» і як останні слова в «Великій боротьбі», Уайт використовувала ці слова з 1 Івана 4:16 як основу для всього циклу.
У «Вихованні» (1903 р.) вона наголошувала, що «любов, основа творіння і викуплення, є основою справжньої освіти». 1
Безкорислива любов до Бога та інших людей є основою безкорисливого служіння і будь-якого істинного розвитку.
Цьому найкраще сприяє гармонійний розвиток тіла, розуму та душі. Оскільки істинна безкорислива любов вимагає свободи волі, «справжня освіта» спрямована на те, щоб навчити «молодь бути мислителями, а не просто відбивачами думок інших людей». 2
І нарешті, ті ж самі мотиви знову з’являються у «Служінні зцілення» (1905 р.), посібнику для безкорисливого служіння тим, хто знаходиться у фізичній, емоційній та духовній нужді. Цей тип допомоги ілюструє любов Ісуса, стаючи «живлючою силою», яка «зцілючи торкається» «кожної життєво важливої частини — мозку, серця, нервів». 3
Таким чином, практична ілюстрація Божої любові стає важливим інструментом досягнення людей у контексті оповідання про космічний конфлікт.
Листи для обмеженої аудиторії
Бачачи, як вона зосереджена на Божій любові, проявленій у Христі, і на тому, як це виявляється в нашому особистому житті, ми готові до того, щоб звернутися до праць Еллен Уайт для адвентистської аудиторії. Оскільки ці писання часто стосувалися конкретних ситуацій та обставин, то корисно знати контекст, у якому вони були написані.
Книга «Нариси життя» (1915) дає хороший огляд її життя, сім’ї, досвіду, видінь, подорожей та багато іншого.
У «Листах та рукописах Еллен Уайт з анотаціями», том 1, 1845–1859 рр., робиться спроба зробити її особисте спілкування та натхненні поради доступними на тлі історичного контексту. Це також може пояснити, чому її син Уайт Уайт (1854–1937) висловився за те, щоб «Свідчення для Церкви» (1855 р.) були опубліковані разом з історичною довідковою інформацією. 4
Е. Уайт опублікувала кілька творів для певних груп у церкві, які, мабуть, були обізнані щодо основних ідей та напрямків її служіння. До цієї категорії належать «Південна робота» (1898, 1901), «Служителі Євангелія» (1892, 1915) та «Поради батькам, вчителям та учням» (1913). Читання цих творів виявиться корисним, якщо їх читати з точки зору, яка отримана у результаті читання її творів для широкої аудиторії.
Виявивши основні акценти Еллен Уайт, дізнавшись про неї як про особистість і зрозумівши загальний характер свідчень, ми будемо краще підготовлені до того, щоб звернутися до посмертних збірок її творів, таких як «Поради щодо дієти та харчових продуктів» (1938), «Євангелізм» (1938). 1946), “Стримання” (1949), “Адвентистський дім” (1952) та багато інших.
Деякі висловлюваня Еллен Уайт, які цитуються у збірниках, спочатку були зроблені у певних обставинах. Це слід завжди мати на увазі. Іноді вона давала суперечливі поради різним людям, але, можливо, застосовувала різні біблійні принципи в залежності від обставин та проблем які потрібно було вирішити.
Більшість студентів, які застосовували такий підхід до творів Еллен Уайт, засвідчили, що це справило революцію в їхньому сприйнятті її як особистості, її служіння та її праць. Це не лише створює більш збалансовану перспективу, а й дозволяє їм оцінити зміст цих творів у гармонії з їх початковим наміром і метою.
1 Еллен Г. Уайт, Освіта (Маунтін-В’ю, Каліфорнія: Pacific Press Pub. Assn., 1903), с. 16.
2 Там же, с. 17.
3 Еллен Г. Уайт, Служіння зцілення (Маунтін-В’ю, Каліфорнія: Pacific Press Pub. Assn., 1905), с. 115.
4 WC White to Guy Dail, 28 серпня 1929 року.
Деніс Кайзер
За матеріалами Adventist World
