Біблійний погляд на ненароджених дітей та висновки для вирішення питання абортів: Заява Церкви АСД
Людина створена за образом Божим. Частиною дару, яким наділив нас Бог, є продовження людського роду, здатність брати участь у творінні разом з Автором життя. Цей священний дар необхідно завжди цінувати, ним слід дорожити. Згідно з початковим планом Божим, будь-яка вагітність повинна бути результатом любові чоловіка і жінки, які пов’язали себе узами шлюбу. Будь-яка вагітність має бути бажаною, і кожну дитину потрібно любити, дорожити нею і піклуватися про неї ще до її народження. На жаль, з приходом у світ гріха, сатана прикладає усі зусилля для того, щоб спотворити образ Божий, осквернивши всі Його дари, в тому числі і дар народження дітей. Внаслідок цього люди нерідко стикаються зі складними проблемами та непростими рішеннями, пов’язаними з вагітністю.
Церква Адвентистів Сьомого Дня віддана вченню і принципам Святого Письма, які виражають цінність, яку Бог надає життю, і дає настанови майбутнім матерям і отцям, медичним працівникам, церквам і всім віруючим у питаннях віри, доктринальних положень, етичної поведінки та способу життя. Хоча Церква не є совістю кожного віруючого, вона зобов’язана передавати принципи та вчення Слова Божого.
Ця Заява підтверджує священність права на життя і передає біблійні принципи, які стосуються проблеми абортів. У контексті даної заяви аборт визначається як будь-яка дія, спрямована на переривання вагітності, за винятком викиднів або мимовільного переривання вагітності.
Біблійні принципи та доктрини, які стосуються проблеми абортів
Оскільки практику абортів необхідно оцінювати у світлі Святого Письма, такі біблійні принципи та доктрини слугуватимуть керівництвом для всієї Церкви та осіб, які зіткнулися з таким складним вибором:
- Бог утверджує цінність та святість людського життя. Життя людини має для Бога найбільшу цінність. Створивши людину на Свій образ (Бут. 1:27; 2:7), Він виявляє до людей особистий інтерес. Бог любить їх, спілкується з ними, а вони, у свою чергу, можуть любити та спілкуватися з Ним.
Життя – це дар Божий, а Бог – Подавець життя. В Ісусі є життя (Ів. 1:4). Бог має життя в Самому Собі (Ів. 5:26). Він є воскресіння і життя (Ів. 11:25); 14:6). Бог дає життя над міру (Ів. 10:10). Ті, хто має Сина, мають життя (1 Ів. 5:12). Бог також підтримує життя (Дії 17:25-28; Кол. 1:17; Євр. 1:1-3), а Святий Дух характеризується як «Дух життя» (Рим. 8:2). Бог має глибоку любов до Свого творіння, і особливо до людства.
Крім того, важливість людського життя прояснюється тим фактом, що після гріхопадіння (Бут. 3) Бог «дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Хоча Бог міг відкинути і припинити існування грішних людей, Він віддав перевагу життю. Тому послідовники Христа будуть воскрешені з мертвих, щоб жити, особисто спілкуючись з Богом (Ів. 11:25-26; 1 Сол. 4:15-16; Об’явл. 21:3). Отже, людське життя безцінне. Це справедливо по відношенню до всіх стадій життя людини – до ще не народжених, до дітей різного віку, підлітків, дорослих, людей похилого віку, — незалежно від їхніх фізичних, розумових та емоційних якостей. Це також вірно для всіх людей, незалежно від статі, кольору шкіри, національності, соціального стану, релігії та іншого, що може їх відрізняти один від одного. Таке розуміння святості життя наділяє кожну людину та її життя незаперечною та рівною цінністю і вимагає всілякої поваги та уваги до всіх людей.
- Бог вважає ще не народжених живими людьми. Внутрішньоутробне життя має цінність в очах Божих, і Біблія говорить нам, що Бог має знання про людей ще до їхнього зачаття: «Мій зародок бачили очі Твої, і в книзі Твоїй були записані всі майбутні дні, коли ще жодного з них не було» (Пс. 139:16). У ряді випадків Бог безпосередньо спрямовував життя людини ще всередині материнської утроби. Самсон від утроби мав стати «назореєм Божим» (Суд. 13:5). Пророк Ісая був покликаний Господом «ще в лоні матері» (Іс. 49:1-5). Єремія був обраний пророком до народження (Єр. 1:5). Також до народження був обраний Богом апостол Павло (Гал. 1:15), а Іван Хреститель мав «наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері» (Лк. 1:15). Про Ісуса Ангел Гавриїл сказав Діві Марії: «Святе Котре народиться назветься Сином Божим» (Лк. 1:35). У своєму втіленні Сам Ісус пережив, як і всі люди, передпологовий період і був визнаний Месією і Сином Божим після Його зачаття (Лк. 1:40-45). Біблія приписує ще не народженим дітям радість (Лк. 1:44) і навіть суперництво (Бут. 25:21-23). Дітонародження відбувається через провидіння Боже, і ще не народженим Він готує надійне місце (Йов 10:8-12; 31:13-15). Біблійний закон ясно відображає турботу про захист людського життя і розглядає заподіяння шкоди або втрату життя дитини чи матері внаслідок насильницьких дій як серйозну проблему (Вих. 21:22-23).
- Воля Божа щодо людського життя виражена в Десяти Заповідях і пояснена Ісусом у Нагірній проповіді. Десять заповідей було дано заповітному народу для керівництва та захисту його життя. Заповіді – це постійні істини, які потрібно цінувати, поважати і виконувати. Псалмоспівець прославляє Закон Божий (див., напр., Пс. 119), а апостол Павло називає його святим, праведним та добрим (Рим. 7:12). Шоста заповідь свідчить: «Не вбивай» (Вих. 20:13), закликаючи до збереження людського життя. Принцип збереження життя, встановлений цією заповіддю, також охоплює і аборт. Ісус підкріпив і розширив цю заповідь (Мт. 5:21-22). Життя охороняє Бог. Її слід оцінювати не здібностями чи корисністю людини, але цінністю, яка надається їй Божим творінням та Його жертовною любов’ю. Індивідуальність і цінність людини, а також її порятунок не можна заробити або заслужити, але вони милостиво даруються Богом.
- Бог – Господар життя, а люди – його довірені управителі. Писання вчить, що Богу належить усе (Пс. 50:10-12). Його права на людей мають два аспекти. Люди належать Йому, оскільки Він є їхнім Творцем, отже вони – Його власність. Але вони також належать Йому, тому що Він є їхнім Викупителем, який заплатив найвищу ціну, віддавши за них своє життя (1 Кор. 6:19-20). Це означає, що всі люди – управителі того, що Бог їм довірив, включаючи їхні власні життя, життя їхніх народжених та ще не народжених дітей.
Довірене керування життям також включає відповідальність, яка певним чином обмежує наш вибір (1 Кор. 9:19-22). Оскільки Бог є Подавцем і Господарем життя, люди не мають остаточного контролю над собою і повинні прагнути зберігати життя завжди, коли це можливо. Принцип довіреного управління життям зобов’язує спільноту віруючих спрямовувати, підтримувати, оточувати турботою та любов’ю тих, хто стоїть перед необхідністю прийняття рішень, пов’язаних із вагітністю.
- Біблія навчає піклуватися про слабких та беззахисних. Сам Бог захищає і піклується про знедолених та пригноблених. Він «не зважає на особу і не бере подарунків, … визначає справедливість сироті та вдовиці, й милує приходця, даючи йому хліб та одяг» (Втор. 10:17 18; пор. Пс. 82: 3-4; Як. 1:27). Він не покладає на дітей відповідальність за гріхи їхніх батьків (Єз. 18:20). Бог очікує такого ж від Його дітей. Він закликає їх допомагати беззахисним і полегшувати їх жереб (Пс. 41:2; 82:3-4; Дії 20:35). Ісус говорить про «меншого» з Його братів (Мт. 25:40), за яких відповідальні Його учні, і про «малих цих», яких не можна зневажати чи втрачати (Мт. 18:10-14). До них мають бути зараховані і наймолодші, а саме, ще не народжені.
- Бог Своєю милістю підтримує життя у світі, зіпсованому гріхом та смертю. Захист, збереження та підтримання життя відповідають характеру Бога. Крім промислу Божого щодо Його творіння (Пс. 103:19; Кол. 1:17; Євр. 1:3), Біблія визнає наявність широкомасштабної, спустошливої та нищівної дії гріха на Боже творіння, в тому числі і на тіла людей. У Рим. 8:20-24 апостол Павло, говорячи про вплив гріхопадіння, зазначає, що творіння «підкорилося марноті». Як наслідок, у поодиноких та крайніх випадках зачаття може призвести до вагітності з фатальним результатом та/або до різких, загрозливих для життя аномалій, що ставить окремих людей та подружні пари перед надзвичайною дилемою. У таких випадках ухвалення рішення може залишатися справою совісті залучених до цього людей та їхніх сімей. Ці рішення повинні спиратися на поінформованість людей, бути керованими Святим Духом і наведеним вище біблійним поглядом на життя. Милість Божа підтримує та захищає життя. У цій тяжкій ситуації люди можуть з від щирого серця звернутися до Нього і знайти в Господі водійство, втіху і мир.
Висновки
Церква Адвентистів Сьомого Дня вважає, що аборти не відповідають Божому плану людського життя. Вони несуть довгострокові негативні наслідки для всіх – для ненароджених дітей, батьків, близьких та далеких родичів, членів Церкви та суспільства загалом. Віруючі прагнуть довіряти Богу і дотримуватися Його волі, знаючи, що Він пам’ятає про їхні нагальні інтереси.
Не виправдовуючи аборти, Церква прагне підтримати жінок і подружжя, які стикаються з можливістю аборту. Перед віруючими ставиться завдання (1) створити атмосферу істинної любові; (2) заручитися підтримкою надійних і відданих Богу сімей, навчивши їх надавати допомогу особам, подружнім парам і сім’ям, які відчувають труднощі; (3) спонукати членів Церкви відчиняти двері своїх будинків для нужденних, включаючи одиноких батьків, сиріт та прийомних дітей; (4) серйозно допомагати та всіляко підтримувати вагітних жінок, які вирішили зберегти своїх майбутніх дітей; (5) надавати емоційну та духовну підтримку тим, хто зробив аборт, з різних причин, чи був примушений до цього, і у зв’язку з цим може мати фізичні, емоційні або духовні травми.
Проблема абортів викликає величезні труднощі, але вона надає людям і Церкві можливість відповідати своїм прагненням – бути товариством братів і сестер, спільнотою віруючих, сім’єю Бога, що відкриває Свою безмірну і глибоку любов.
Документ ухвалено на річній нараді Виконавчого Комітету Генеральної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня, жовтень 2019 року, Сільвер Спрінг, штат Меріленд.
